Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 705/2298/16-ц
провадження № 61-8340св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Уманська міська рада, виконавчий комітет Уманської міської ради, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2022 року в складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Уманської міської ради, виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_3 та просив визнати недійсними: рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 12 червня 2008 року № 265 в частині передачі у користування квартири АДРЕСА_1, ордер на вказане житлове приміщення № 02611 від 21 липня 2008 року, розпорядження відділу житлового господарства Уманської міської ради № 14084 від 17 грудня 2010 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2011 року, видане на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На обґрунтування позову зазначав, що 21 липня 1990 року уклав шлюб з ОСОБА_2, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Він працював на консервному заводі в місті Умані та йому на підставі ордеру від 20 серпня 1998 року на склад сім`ї з трьох осіб було надано кімнату площею 17,5 кв. м в гуртожитку на АДРЕСА_2 .
У 2000 році він розірвав шлюб, укладений з ОСОБА_2, однак продовжив проживати з нею однією сім`єю та вести спільне господарство, оскільки розірвання шлюбу було потрібне для отримання ще однієї кімнати в гуртожитку. За час спільного проживання проводилося перепланування кімнат у квартиру, укладення договорів на обслуговування квартири у 2008 році, проводилася оплата комунальних послуг, спільно було придбано майно.
У 2008 році гуртожиток консервного комбінату було передано на баланс Уманської міської ради і номер будинку змінили з № 9 на № 8.
У 2008 році ОСОБА_2 отримала ордер на квартиру АДРЕСА_2 та приватизувала її на своє ім`я та на ім`я дочки ОСОБА_3, разом з тим він продовжував проживати у вказаному житлі.
Уманською міською радою при видачі ОСОБА_2 ордеру на спірну квартиру було порушено його право на житло, оскільки право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі.
Про порушення своїх прав він дізнався у 2015 році під час розгляду судом його позову про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, визнання права користування квартирою, вселення та зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати в користуванні вказаною квартирою.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2022 року у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2022 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що приватизація квартири АДРЕСА_2 була проведена у 2008 році відповідачками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням закону. На момент приватизації спірної квартири у 2008 році позивач був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_7, яку він вже приватизував, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року в справі № 6-125цс12 та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15- ц (провадження № 14-159цс19), від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19), від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди не врахували незаконність приватизації та видачі ордеру № 02611 від 21 липня 2008 року на спірну квартиру, і, як наслідок, апеляційний суд неправильно застосував статті 9, 129 ЖК України та не застосував статті 59, 117 ЖК України.
При вирішенні спору суди не врахували встановлені судовими рішеннями у справі № 705/1733/15-ц обставини його проживання у спірному житлі разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ордеру від 20 серпня 2008 року.
Судами не надано належну оцінку тому, що згідно довідки Уманського КП РЕУ- 3 від 03 листопада 2015 року № 2579 він з 2001 по 2015 року проживав однією сімʼєю з ОСОБА_2, ОСОБА_3, та дійшли помилкового висновку про те, що його права внаслідок незаконної приватизації не порушені.
Суди не дослідили обставини позбавлення його права на житло, виселення з нього, а також погіршення якості життя після позбавлення його права на проживання у спірній квартирі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
23 січня 2023 року справа № 367/8239/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.