Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 175/2504/13
провадження № 61-5112св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення-постанову директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова Максима Євгеновича від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮУ) Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника ВПВР Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року"; зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника ВПВР Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року", за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржувана постанова директора Департаменту ДВС МЮУ про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1 є незаконною.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25 січня 2022 року в задоволенні скарги відмовив.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що оскаржувана постанова хоча і стосується виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, однак цим рішенням права та обов`язки заявника не порушено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення скаржника ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 521/8746/2018, від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/2014, від 21 грудня 2021 року у справі № 757/10634/15.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, установивши, що місцевий суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, не повідомивши його про дату і час судового засідання, призначеного на 25 січня 2023, за результатами апеляційного розгляду на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України мав би скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року і ухвалити нове судове рішення по суті скарги. Водночас апеляційний суд безпідставно визнав ухвалу місцевого суду від 22 березня 2023 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і помилково застосував до спірних правовідносин пункт 6 частини першої статті 374, пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України.
У травні 2023 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, вказавши, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2013 року № 2-175/2504/13-ц про зобов`язання начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року стосовно ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити його про результати розгляду скарги в цій частині.
Під час здійснення виконавчих дій державні виконавці неодноразово приймали постанови про закінчення виконавчого провадження, а після скасування цих постанов - постанови про відновлення виконавчого провадження.
Апеляційний суд також встановив, що матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, призначеного в суді першої інстанції.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частинами першою, другою статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.