Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 522/13000/20
провадження № 61-6424св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк Олег Борисович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Бондар В. Я.
від 02 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
від 15 березня 2023 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б., про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця та переведення права покупця.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняла від продавця (купила) чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що саме він виступав покупцем квартири, сплативши кошти на користь продавця, а ОСОБА_2 лише формально була вписана в договір як покупець (тобто є фіктивним покупцем).
3. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у частині покупця, укладений 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. за реєстровим № 536, перевівши на нього право покупця за цим договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого
2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 є фіктивним покупцем за спірним договором, її волевиявлення як покупця не відповідало внутрішній волі, оскільки фактичним покупцем квартири був саме він, який надав грошові кошти на придбання квартири, однак ухилився від оформлення квартири на своє ім`я через наміри унеможливити майбутні претензії своєї законної дружини щодо поділу спільного майна подружжя. Вказане свідчить, що позивач переслідував мету уникнути у майбутньому претензій своєї законної дружини щодо її права на частку в спільній власності подружжя, що не заперечується позивачем, а тому такі умисні дії позивача необхідно оцінити як недобросовісні, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 Цивільного кодексу України. Неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону права посилатися на такі обставини, як на підстави та умови надання захисту судом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 02 лютого 2022 року - без змін.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону права посилатися на такі обставини, як на підстави та умови надання захисту судом. Суд першої інстанції правильно вважав за необхідне та доцільне застосувати положення частини третьої статті 16 ЦК України та відмовити ОСОБА_1 у захисті цивільного права та інтересу, яким особа зловживала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
8. 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
9. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявники зазначають неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України
від 05 квітня 2017 року у справі № 367/5390/14-ц та у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказують, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
10. У касаційній скарзі позивачта його представник вказують, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, неправильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
11. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що сторона позивача належним чином довела та обґрунтувала наявність і походження особистих коштів позивача на купівлю спірної квартири, однак суди, встановивши факт наявності у позивача коштів на купівлю квартири, не дослідили належним чином письмових доказів, поданих на підтвердження заявлених вимог. При вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статті 60 Сімейного кодексу України.
12. Позивач та його представник стверджують, що після продажу успадкованого від батька будинку позивач прийняв рішення придбати за особисті кошти спірну квартиру та автомобіль, але оформити на себе вказане майно він не міг по причині формального знаходження у зареєстрованому шлюбі з першою дружиною - ОСОБА_5, з якою фактично не проживав та не вів спільне господарство, яка з 2011 року була інвалідом першої групи.
13. Також сторона позивача вказує на те, що відповідачка ОСОБА_2 (теща позивача) не мала коштів на момент придбання спірної квартири, була безробітною, не проживала та не проживає у спірній квартирі. Остання не надала доказів свої платоспроможності при укладенні оспорюваного договору.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б., який зареєстровано у реєстрі за № 536, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю (продав), а покупець прийняла від продавця (купила) чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,8 кв. м, житловою - 57,3 кв. м.
15. Відповідно до пункту 3 договору продаж квартири здійснено за
599 600, 00 грн, які продавець отримав до підписання договору згідно з квитанціями від 25, 26 та 30 вересня 2014 року.
16. Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстроване
01 жовтня 2014 року, реєстраційний № 466945051101, номер запису про право власності 7192415.
17. У відповідності до заяви від 16 серпня 2020 року ОСОБА_3 підтвердив, що розрахунок за об`єкт нерухомості проведено ОСОБА_1 .
18. Факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі у період з 26 жовтня 1986 року по 24 липня
2015 року підтверджено рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 24 липня 2015 року у справі № 514/539/15-ц.
19. Позивач також посилався на те, що ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання на першу вимогу ОСОБА_1 здійснити дії щодо переоформлення (відчуження) вищевказаної квартири на його користь, однак внаслідок погіршення шлюбних відносин позивача з другою дружиною ОСОБА_6, її мати ОСОБА_2 відмовляється здійснити дії щодо переоформлення (відчуження) вищевказаної квартири на користь ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
21. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
22. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
24. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
25. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
26. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.