Постанова
Іменем України
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 696/220/21
провадження № 61-2354св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Таран Галина Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2022 року
у складі судді Білопольської Н. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Таран Г. В., про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що позивачі є дочками ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою отримання спадщини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та дізнались про існування заповіту від 15 березня 2018 року, яким ОСОБА_5 усе своє майно заповів ОСОБА_3 .
Посилаючись на стан здоров`я їхнього батька, який часто хворів, переніс декілька інфарктів, стояв на обліку у лікаря-психіатра у зв`язку з розладами психіки та поведінки, позивачки вважали, що заповіт підлягає визнанню недійсним. Вони сумніваються у вільному волевиявленні ОСОБА_5 щодо складення заповіту на ім`я ОСОБА_3, оскільки батько не міг з власної волі скласти заповіт на користь відповідачки.
За таких обставин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати недійсним заповіт на ім?я ОСОБА_3, посвідчений 15 березня 2018 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам?янського районного суду Черкаської області від 15 вересня
2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, складений на користь
ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В. 15 березня 2018 року, який зареєстрований
в реєстрі за № 287.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору в сумі 1 816,00 грн; витрати, пов?язані з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи, в сумі 13 213,90 грн та витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі
10 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки висновком судово-психіатричної експертизи від 08 квітня 2022 року № 98 встановлено, що
у ОСОБА_5 на момент укладення спірного заповіту від 15 березня
2018 року на ім`я ОСОБА_3 виявлялися прояви хронічного стійкого психічного розладу, через що він не міг усвідомлювати значення своїх дій
і керувати ними, наявні підстави для визнання спірного заповіту недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 лютого 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким
у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у ОСОБА_5 психічних розладів на момент складання заповіту визначити та підтвердити неможливо, оскільки це судження експерта є лише припущенням. Результат експертизи, проведеної у цій справі, фактично є недопустимим доказом та суперечить іншим доказам у справі. Суди не взяли до уваги покази свідків.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі
№ 496/4851/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц, від
02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15, від 06 вересня 2021 року у справі № 496/2925/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
29 квітня 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень виважено, всебічно, повно і об?єктивно врахували всі докази у справі: пояснення сторін, свідків, численну медичну документацію стосовно захворювань спадкодавця, а також висновки посмертної судової психіатричної експертизи, яка в цій категорії справ є обов?язковою та повністю узгоджується
з іншими доказами у цій справі.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року ОСОБА_3 поновленострок на касаційне оскарження рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Кам?янського районного суду Черкаської області.
28 квітня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_5
15 березня 2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В. та зареєстрований в реєстрі за № 287, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 .
Згідно з повідомленням Кам`янської центральної районної лікарні Черкаської області від 16 січня 2019 року № 01-09/60 ОСОБА_5 перебував на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 01 грудня 2017 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку
у вигляді психоорганічного синдрому, змішаний варіант.
Згідно з повідомленням Кам`янської центральної районної лікарні Черкаської області від 31 березня 2021 року № 01-12/161 ОСОБА_5 був консультований лікарем-психіатром і йому був встановлений діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку у вигляді психоорганічного синдрому, змішаний варіант легко вираженого.
ОСОБА_5 було запропоновано з`явитися до лікаря-психіатра для лікування та поставлено на консультативний облік. Оскільки хворий не з`явився до лікаря-психіатра, то облік було скасовано. ОСОБА_5 самостійно до лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався. У лікаря-невропатолога на диспансерному обліку не перебував, за медичною допомогою не звертався.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 08 квітня 2022 року
№ 98, складеним експертами КНП "Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради" відділення СПЕК, у ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладення правочину, а саме заповіту від
15 березня 2018 року на ім`я ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Таран Г. В., виявлялися прояви хронічного стійкого психічного розладу у формі органічного психічного розладу на фоні серцево-судинного захворювання
з психопатологічними продуктивними маячними і дефіцитарними інтелектуально-мнестичними розладами (F-06.2 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), через що він не міг усвідомлювати значення своїх дій
і керувати ними. Початковий неврозоподібний стан вказаного захворювання, за даними медичної документації, відмічався у підекспертного у 2012 році.
У зв`язку з недостатністю анамнестичних даних неможливо встановити, із якого конкретно часу почався етап захворювання з психопатологічною симптоматикою, з маячними ідеями, але наявність вказаної психопатологічної симптоматики встановлено на момент укладення оспорюваного правочину.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.