ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 320/11911/21
адміністративне провадження № К/990/7155/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/11911/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Рокитне"
до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича
про визнання незаконною та скасування постанови та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Рокитне"
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (головуючий суддя: Брагіна О.Є.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У вересні 2021 року Товариство звернулось з позовом до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича.
Згідно з вимогами позовної заяви Товариство просило Суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову від 30 серпня 2021 року, винесену старшим державним виконавцем Смакотою С.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця в розмірі: 124 454,27 грн та виконавчого збору в сумі:12 445,42 грн;
- визнати постанову від 15 квітня 2021 року № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди такою, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що приватним виконавцем Голяченком І.П. не було дотримано вимоги пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2021 року №512/5, а саме під час завершення виконавчого провадження відповідачем не було винесено постанову про стягнення основної винагороди. Оскільки було завершено виконавче провадження, то постанова приватного виконавця Голяченка І.П. від 15 квітня 2021 року № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди не є виконавчим документом, на підставі якого може бути відкрите виконавче провадження. Тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 30 серпня 2021 року, на думку позивача, є незаконною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов залишено буз руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю заяви про поновлення пропущеного строку з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 27 вересня 2021 року позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення з позовною заявою, в якій зазначив що про оскаржувану постанову від 30 серпня 2021 року № НОМЕР_3 йому стало відомо з поштового відправлення №0960101565444, яке він отримав 9 вересня 2021 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Суди виходили з того, що позивач пропустив установлений пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду з цим позовом і не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, у лютому 2023 року Товариство оскаржило їх у касаційному порядку.
Товариство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник стверджує, що про порушення своїх прав довідався 9 вересня 2021 року, коли отримав
поштове відправлення №0960101565444 з постановою державного виконавця НОМЕР_2 від 30 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, і у межах десятиденного строку пред`явив позов.
Також скаржник наголошує, що суд першої та апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2021року №512/5. Крім того, суди допустили порушення норм процесуального права не дослідивши докази в частині встановлення моменту порушення прав позивача та початку перебігу строку звернення до суду, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Відповідачами відзиву не подано, копію ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційну скаргу з додатками вони отримали 21 квітня 2023 року та 23 квітня 2023 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС Україн суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої та другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини у справі склались з приводу законності постанови, винесеної старшим державним виконавцем Смакотою С.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 30 серпня 2021 року про стягнення з позивача основної винагороди в розмірі: 124 454,27 грн та виконавчого збору в сумі: 12 445,42 грн, прийнятої на підставі постанови № НОМЕР_1 від 15 квітня 2021 року.
Адміністративний позов Товариство подало засобами поштового зв`язку 20 вересня 2021 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статті 160-161 КАС України та пропуском строку звернення до суду. Зокрема позивач не подав із позовною заявою клопотання про поновлення строку звернення до суду.