ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/15023/19
адміністративне провадження № К/9901/12175/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю:
представника позивача Іванова О.В.,
представника відповідача Мовсисяна В.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/15023/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада Будівництво" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020 (головуючий суддя Патратій О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Шурко О.І., Оксененко О.М.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркада Будівництво" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2019 №10072615140101, №10082615140101, №0013644208.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало касаційну скаргу до Верхового Суду, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у справі №640/15023/19.
Ухвалою суду від 18.05.2023 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.06.2023.
У судовому засіданні представником відповідача підтримано доводи касаційної скарги.
Поряд з цим, представник позивача підтримав доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу податкового органу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада-Будівництво" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлено актом №410/26-15-14-01-01/34882504 від 10.07.2019, яким встановлено порушення:
п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 113,00 грн, в тому числі по періодах: за 4-й квартал 2016 року у сумі 113,00 грн.;
п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у результаті чого знижено суму ПДВ у розмірі 1 954 371 грн., у тому числі по періодах: - листопад 2017 року на суму 104,00 грн.; - вересень 2018 року на суму 1 954 267,00 грн.
п. 51.1 ст. 51. пп. "б" п. 176.2. ст. 176 ПК України та розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, в податкових розрахунках (форма № 1-ДФ) невідображена видана фізичним особам поворотна фінансова допомога.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.07.2019:
№10072615140101, яким визначено зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 113,00грн. та застосовано штрафні санкції на суму 28,00грн.;
№10082615140101, яким визначено зобов`язання з ПДВ у розмірі 1ʼ954ʼ 371,00грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 488593,00грн.;
№0013644208, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00грн.
Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки за результатами перевірки ґрунтуються виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є недопустимим доказом. Відсутність підписів посадових осіб контролюючого органу у Акті перевірки, які її проводили, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань,
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі доказу, який не відповідає вимогам закону, а тому не підтверджує висновки контролюючого органу, які стали підставою для їх прийняття. Суд вважав, що з метою встановлення всіх обставин справи та прийняття законного та об`єктивного рішення у справі суд не позбавлений можливості дослідити порушення позивачем вимог податкового законодавства, які на переконання контролюючого органу мали місце, та оцінити наявність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Надаючи оцінку, суд встановив, що податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Також, відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій. Як відзначає податковий орган, долучені позивачем первинні документи мають дефекти, а саме, підписані від імені осіб, які заперечують свою причетність до ведення господарської діяльності та не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Протоколи допиту керівника ТОВ "ОНІКССТОР" та пояснення директора ТОВ "ЩИВЕЦЬ" залишені судами поза увагою. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання правочинів, укладених між позивачем та контрагентами. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи і вимоги, викладені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19, за якою відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки. Як зазначено апеляційним судом, тобто, Верховний Суд вказав про відсутність лише одного підпису посадової особи контролюючого органу, що є незначним порушенням.
Натомість, у справі, що розглядається, в акті перевірки відсутні підписи трьох з шести посадових осіб, які проводили документальну планову виїзну перевірку, тобто 50% підписів, що вказує на істотне порушення при оформленні результатів перевірки позивача, що на переконання колегії суддів, свідчить про дефектність акту №410/26-15-14-01-01/34882504 від 10.07.2019, та наявність правових підстав для неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19 при розгляді даного спору.
У справі, що розглядається суд касаційної інстанції вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19, сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.
Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
Під час розгляду тотожних спорів судам необхідно застосовувати правову позицію Верховного Суду у справах про порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку), що у цій справі судом першої та апеляційної інстанцій зроблено не було.
Також, у справі, що розглядається, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ОНІКССТОР" та ТОВ "ЩИВЕЦЬ".
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.