ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 380/5977/21
провадження № К/9901/37436/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів: Іщук Л.П., Кухтея Р.В.) у справі №380/5977/21
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Бориспільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області (відповідь №4616-103/4616.1-21 від 13.03.2021) в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - Бориспільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку із зміною прізвища після вступу у шлюб. Позивач вважає, що володіння її персональними даними, згоду на обробку яких вона не має бажання подавати для отримання паспорта у формі ID - картки, їй як православній віруючій, може спричинити шкоду її приватному життю. Позивачка також заперечує щодо зняття відповідачем її біометричних даних, оскільки спосіб їх запису передбачає радіочастотний варіант, що відрізняється тим, що номер можна нанести на руку або чоло людини у вигляді мітки (мікрочіпа). Позивачка, серед іншого, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.
3. Позивач також зазначала, що відповідач формально виконував вимоги Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Позивач вважає, що норми цього Закону значно звужують права і свободи громадянина, бо збір персональних даних не відповідає меті означеного Закону; також Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не відповідає міжнародним документам, в яких Україна взяла на себе зобов`язання. Позивачка вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 фактично та юридично запроваджує ту систему ідентифікації населення, яка порушує правило недоторканності приватного та сімейного життя.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №380/5977/21 в задоволені позову відмовлено.
5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що УНЗР (унікальний номер запису у реєстрі) присвоєно позивачці 29.05.2015 у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2015, відповідно до заяви-анкети, поданої до Печерського РВ ГУДМС України у м. Києві від 05.05.2015 та вказав, що покликання позивачки на її небажання присвоєння їй унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, є безпідставним, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні позивачці паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
6. Суд першої інстанції зазначав, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за №806/3265/17 стосується інших правовідносин, а саме, що при прийнятті рішення Суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у формі книжечки виключно з огляду на її релігійні переконання. Суд першої інстанції вказав, що покликання позивачки лише на той факт, що вона є православною віруючою, що спричинило неприйняття оформлення їй паспорта у формі ID-картки, є недостатнім та необґрунтованим.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 380/5977/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
8. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи зміст заяви позивача від 23.02.2021, дійшов висновків, що така заява за формою і змістом відповідає вимогам до заяви-анкети, яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка, така за суттю і формою є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Постановою № 302; така заява подавалась позивачем не в порядку Закону України "Про звернення громадян", а з метою надання адміністративних послуг, про що зазначала позивач.
9. Окрім того, суд апеляційної інстанції вважав, що Бориславський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області належним способом не розглянув заяву від 23.02.2021, а матеріали справи не містить результатів такого розгляду: підстави відмови в оформленні (видачі) паспорта, якщо такі наявні, повідомлення про оформлення або видачу паспорта за формою, вказаною у заяві.
10. Суд апеляційної інстанції також звертав увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
11. Суд апеляційної інстанції зазначав, що беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. При цьому, апеляційний суд звертав увагу, що звернення позивача до органів міграційної служби у Печерському районі м. Києва, з метою отримання адміністративної послуги з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та надання згоди на обробку персональних даних, присвоєння унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та взяття відбитків пальців, не є передбаченою частиною 7 статті 16 Закон № 5492-VI підставою для відмови заявникові у видачі документа; крім того, вказана обставина не зазначена відповідачем у листі-відповіді, наданій на заяву позивача щодо оформлення паспорта у формі книжечки.
12. Із врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018, за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що належним способом захисту у цій справі є зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - Бориспільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
13. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
14. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, які потрібно врахувати з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.
15. Крім цього, скаржник вказує, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку якщо справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
16. Відповідач зазначає, що за своїм добровільним волевиявленням ОСОБА_3 вже зверталась до органів міграційної служби для оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон (біометричних) із наданням згоди на обробку персональних даних.
17. Скаржник зазначає, що ця справа не відповідає вимогам зразкової, оскільки предметом розгляду останньої було порушене право особи мати паспорт у альтернативній формі, яка не надавала згоду на обробку персональних даних у зв`язку із побоюваннями через свої переконання настання "тяжких" негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР). Однак, як зазначає відповідач, альтернативний вибір позивач у цій справі вже зробила, оформивши біометричні паспорти для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних; в Реєстрі відносно позивача вже сформовано номер, який не змінюється при наступних операціях.
18. Відповідач звертає увагу, що позивач жодним чином не обґрунтовує, яким чином оформлення такого ж паспорта впливає на її релігійні переконання чи втручання держави в її приватне та сімейне життя.
19. Окрім того, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки факту наявності у позивача біометричних закордонних паспортів, виданих засобами Єдиного державного демографічного реєстру, від використання яких остання не відмовляється.
20. Скаржник також звертає увагу, що при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач має право відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться в Реєстрі стосовно позивача.
21. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
22. Касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до Верховного Суду надійшла 18 жовтня 2021 року.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №380/5977/21.
25. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року Головному управлінню Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №380/5977/21.
26. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2021 ОСОБА_2 звернулась у Бориславський міський відділ ДМС України у Львівській області із заявою встановленого зразка про видачу паспорта у зв`язку із вступом у шлюб та зміною прізвища.
28. Одночасно ОСОБА_2 подала заяву довільної форми у якій зазначила, що не надає згоду на збір і обробку персональних даних, категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, забороняє формування УНЗР, забороняє використання будь-яких засобів ЄДДР. Просила оформити та видати новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки замість паспорта, що підлягає обміну, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Просила розглянути заяву по суті та прийняти по такій однозначне рішення.
29. Листом від 13.03.2021 Бориславський міський відділ ДМС України у Львівській області повідомив ОСОБА_2, що відсутні підстави для оформлення та видачу їй паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
30. Листом ГУ ДМС України у Львівській області від 18.03.2021 поінформовано ОСОБА_2 про те, що паспорт громадянина України у формі книжечки може бути виданий за рішенням суду. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась із цим позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
33. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
35. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України" документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
37. Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
38. Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
39. З 06.12.2012 набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
40. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
41. Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.