ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа №340/681/20
провадження № К/9901/24166/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року (у складі головуючого - судді Момонт Г.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.) у справі №340/681/20
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 25.04.2019 по 30.01.2020 включно;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.04.2019 по 30.01.2020.
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що при звільненні позивача і виключення його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 25.04.2019, позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, тобто розрахунок при звільненні проведений не у повному обсязі. На підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №1140/2578/19 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 30.01.2020 позивачу виплачено грошові кошти в сумі 58 120,25 грн. відповідної компенсації за невикористані дні додаткових відпусток. Разом з тим, у день розрахунку військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, чим порушено права позивача, при цьому затримка в остаточному розрахунку при звільненні складала період з 25.04.2019 по 30.01.2020.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 994,07 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суди попередніх інстанції виходили з того, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №340/2578/19 встановлено, що станом на день звільнення позивача з військової служби 25 квітня 2019 року відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбачено п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст.162 Закону України "Про відпустки" за період з 2015 року по 2019 рік; грошові кошти в сумі 58 120,25 грн. відповідної компенсації за невикористані дні додаткових відпусток позивачу виплачені 30.01.2020 на виконання цього рішення суду; період затримки розрахунку при звільненні визначений судом з 27.04.2019 по 29.01.2020, що складає 278 календарних днів, і відповідно, розмір середнього заробітку позивача за цей період становить 230 592,26 грн.
5. Посилаючись на положення статей 116, 117 КЗпП України, суди попередніх інстанцій зазначали, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
6. Керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц і застосовуючи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 14 994,07 грн., яка розрахована із врахуванням періоду з часу звернення позивача до суду по час розрахунку з позивачем - 3 місяці 15 днів та відсоткового співвідношення між розміром грошового забезпечення та розміром заборгованості - 16,9% (88 722,30 грн. (середній заробіток за 3 місяці 15 днів) х 16,9%).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині стягнутої на користь позивача суми, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 340/681/20 в частині зменшення розміру середнього заробітку за час неповного розрахунку при звільненні до 14 994, 07 грн., і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25.04.2019 по 30.01.2020 та нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.04.2019 по 30.01.2020 у сумі 230 592, 26 (двісті тридцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 26 копійок).
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та постанові Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №805/3414/17-а.
9. Касатор, окрім іншого зазначає, що він не здійснював навмисного затягування часу та звернувся до військової частини одразу, як дізнався про належні йому виплати та подав позов до суду в межах встановленого строку; застосування розрахунку по середньозваженим ставкам за кредитами Національного банку України є доцільним лише тоді, коли сума виплат та сума середнього заробітку відрізняються у багато разів.
10. Позивач вказує, що у випадку цієї справи, побачивши, що сума компенсації за відпустку учаснику бойових дій (58 120, 74 грн.) і сума середнього заробітку (230 592, 26 грн.) є меншою у 3, 96 рази, то суд повинен був залишити таку суму незмінною, оскільки різниця є близькою до тієї (3, 19 разів), що встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц; проте суд першої інстанції протиправно зменшив розмір середнього заробітку з 230 592, 26 грн. до 14 994, 07 грн.; сума середнього заробітку, встановленого судом (14 994, 07 грн.) і сума компенсації за додаткову відпустку (58 120, 74 грн.) відрізняється у 0, 25 рази, що на переконання позивача, є неспівмірним.
11. До Верховного Суду від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
12. Відповідач, окрім іншого, зазначає на відсутність в оскаржуваній постанові порушень, вказаних у пункті 1 частини 4 статті 328 КАС України; судове рішення Верховного Суду, котре, на думку представника позивача, являє собою оновлену судову практику, з`явилось після 13.05.2020 (постанова Верховного Суду від 13.05.20202 у справі № 810/451/17), а зміст постанови Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 805/3414/17-а ніяким чином не відрізняється від загальної судової практики тощо.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Касаційна скарга адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 21 вересня 2020 року.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №340/681/20.
16. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.04.2019 №100 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: підполковника ОСОБА_1, старшого льотчика 2-ї авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах, звільненого у запас Збройних Сил України за пп. "б`п.2 ч.5 (за станом здоров`я) ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наказом командувача Національної гвардії України від 19.04.2019 № 59 о/с.
18. З 25.04.2019 позивача виключено зі списків особового складу частини, з 26.04.2019 - з усіх видів забезпечення.
19. Відповідно до довідки від 19.03.2020 № 69/21-932 позивачу нараховано та виплачено при звільненні такі види виплат: грошове забезпечення, одноразова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, індексація грошового забезпечення.
20. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №340/2578/19 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 квітня 2019 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 25 квітня 2019 року.
21. 30.01.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №340/2578/19 виплачено ОСОБА_1 58 120, 74 грн. відповідної компенсації за невикористані дні додаткової відпустки
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
24. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження (у частині незгоди позивача із зменшенням належної йому суми грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні) та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
25. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
27. Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
28. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
29. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.