ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 260/262/20
адміністративне провадження № К/990/15479/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року (суддя: Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (судді: Сеник Р.П., Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач - 1) та Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - відповідач - 2), у якому просив:
стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі не менше середньо місячного заробітку в розмірі 35 574,66 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп.
стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-2 протиправно не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, що є порушенням статті 44 Кодексу законів про працю України. При цьому позивач указав, що наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", ліквідовано Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області. Правонаступником Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області є Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). У зв`язку з цим, позивач просить стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вихідну допомогу у розмірі не менше середньо місячного заробітку в сумі 19 238,14 грн. Також позивач вважає, що має право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку в сумі 19 238,14 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7200,00 грн (сім тисяч двісті гривень).
Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року скасовано в частині позовних вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та направлено справу у цій частині на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у цій справі залишено без змін.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги задоволено частково.
Стягнуто з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 січня 2020 року по 28 липня 2021 року в розмірі 19 272,98 грн.
Відмовлено у задоволенні позову у частині інших позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Тож, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір відшкодування, передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України.
При вирішенні цієї справи суд першої інстанції зважив на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, щодо застосування принципу співмірності при обрахунку середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
У цьому аспекті суд першої інстанції також урахував правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №806/2473/18 щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, та підсумував, що при розгляді цієї справи необхідно ураховувати наявність спору з приводу належності позивачу сум на день звільнення, розмір недоплаченої суми при звільненні, істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору.
Опираючись на цей підхід суд першої інстанцій зазначив, що згідно з довідкою, виданою Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області від 27 січня 2021 року№ 01, середній заробіток позивача за листопад-грудень 2019 року (за два місяці, що передують звільненню) складає 19 238,14 грн.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 916,09 грн.
Час затримки розрахунку при звільненні з 11 січня 2020 по 28 липня 2021 року складає 386 робочих днів.
Відтак, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначено у розмірі 353 610,74 грн. (386 робочих днів х 916,09 грн - середньоденну заробітну плату).
Істотність частки вихідної допомоги в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 5,45 % (19 238,14 грн (сума вихідної допомоги) / 353 610,74 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100).
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 5,45 %, становить 19 272,98 грн. (916,09 грн (середня заробітна плата позивача за один день) х 5,45 % = 49,93 грн; 49,93 грн х 386 (днів затримки розрахунку).
Таким чином, ураховуючи принцип справедливості та співмірності, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11 січня 2020 по 28 липня 2021 року, який підлягає стягненню, становить 19 272,98 грн.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги у повному обсязі шляхом стягнення з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 січня 2020 року по 28 липня 2021 року в розмірі 353 610,74 грн.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Мотивуючи підстави касаційного оскарження скаржник указує на неврахування судом першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, а також у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/1933/20.
З покликанням на наведені висновки Верховного Суду скаржник доводить, що підстав для зменшення суми середнього заробітку за затримку виплати вихідної допомоги при звільненні у контексті спірних у цій справі правовідносин немає, оскільки вихідна допомога відповідачем добровільно виплачена не була, затримка розрахунку виникла з вини відповідача та призвела до майнових втрат позивача.
У цьому сенсі скаржник звертає увагу, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, яке він може використати не в кожному випадку, а за конкретних умов.
Скаржник наголошує, що у спірних правовідносинах позивач не зловживав своїм правом, звернувся до суду з позовом у встановлені строки, брав участь у судових засіданнях, не заявляв безпідставних клопотань про перенесення судових засідань, у зв`язку з чим уважає, що визначений судами попередніх інстанцій розмір середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 19 272,98 грн. є неспівмірним.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 06 червня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к позивача звільнено з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 26 грудня 2019 року, відповідно до статті 87 частини 1 пункту 1-1 Закон України "Про державну службу".
Наказом Міністерства юстиції України від 03 січня 2020 року № 20/к "Про внесення зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к" внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к, замінивши в тексті наказу цифри та слова " 26 грудня 2019 року" цифрами та словами " 03 січня 2020 року".
Наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2020 року № 395/к "Про внесення зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к", внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к "Про звільнення" (із змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03 січня 2020 року № 20/к "Про внесення зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к"), замінивши в тексті наказу цифри та слова " 26 грудня 2019 року" цифрами та словами " 11 січня 2020 року".
Відповідно до виписки Акціонерного товариства "Ощадбанк" по картковому рахунку ОСОБА_1, відповідач нарахував позивачу недоотриману суму вихідної допомоги у розмірі 19 238,14 та виплатив її 28 липня 2021 року.
Позивач уважає, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки повного розрахунку з моменту його фактичного звільнення - 11 січня 2020 року по день фактичного розрахунку - 28 липня 2021 року у розмірі 353 610,74 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.