ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/20633/21
адміністративне провадження № К/990/35513/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/20633/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року прийняте у складі головуючого судді - Гарника К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Пилипенко О.Є., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги, починаючи з 25 грудня 2019 року по день фактичного розрахунку - 09.06.2021 року.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у справі №640/827/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 за №31 від 13 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації;
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №2158ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України та органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 у органах прокуратури України в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України, з 24 грудня 2019 року.
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034501) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 грудня 2019 року по день ухвалення рішення у справі у розмірі 1431546,48 грн;
- в частині позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку відмовлено;
- допущено негайне виконання судового рішення в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України, з 24 грудня 2019 року та органах прокуратури та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 34 015,15 грн., з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034501).
2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а саме,
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вихідної допомоги скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення: стягнуто з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 34 015 (тридцять чотири тисячі п`ятнадцять) грн. 15 коп.;
- апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора задоволена частково, а саме, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року змінено, четвертий абзац резолютивної частини викладено у наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.".
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року залишено без змін.
2.2. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі №640/827/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 640/827/20.
2.3. Відповідно до копії довідки Державної казначейської служби України від 24 червня 2021 року №5-12/12755 позивача повідомлено про те, що 09 червня 2021 року меморіальним ордером №163769122 казначейство здійснило безспірне списання коштів з рахунку Офісу Генерального прокурора на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/827/20, у тому числі, вихідної допомоги на розрахунковий рахунок позивача в сумі 27382,19 грн.
2.4. Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, позивач звернулась з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року позов задоволено частково.
3.1. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 25 грудня 2019 року по 09 червня 2021 року у розмірі 298 953,20 грн (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні 20 копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3.2. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, починаючи з 25 грудня 2019 року (наступний день після звільнення) по 08 червня 2019 року (день, що передує дню виплату вихідної допомоги).
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року.
4.1. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином:
"Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2019 року по 09.06.2021 року в сумі 34 458,14 (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят вісім тисяч чотирнадцять копійок).
4.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2022 року залишено без змін.
4.3. Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині вказав, що вирішуючи питання про стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд повинен врахувати принцип співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
IV. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
5.1 Посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення статей 116, 117 та 235 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 15 червня 2022 року у справі № 280/880/21, від 05 серпня 2020 року у справі №686/20491/18 та Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.
6. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
7. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Приписами статті 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
10. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
11. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
12. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
VI. Позиція Верховного Суду
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
16. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.