ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 580/1267/21
адміністративне провадження № К/990/32435/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №580/1267/21
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської обласної прокуратури
про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бобра Дениса Олександровича
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року (головуючий суддя: Рідзеля О.А.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Мельничук В.П.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Черкаської обласної прокуратури, у якому просив суд:
1.1. стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі: 72618,00 грн;
1.2. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 грудня 2020 року до часу фактичного розрахунку.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на норми статей 44, 117 Кодексу законі про працю України та зазначав, що відповідач не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні, тож повинен це зробити одночасно з компенсацією середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, позов задоволено частково:
3.1. визнано протиправною бездіяльність Черкаської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням;
3.2. зобов`язано Черкаську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в сумі: 42350,49 грн та виплатити таку допомогу з відрахуванням обов`язкових податків і зборів;
3.3. у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що частиною п`ятою статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та частиною четвертою статті 40 Кодексу законі про працю України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми Кодексу законі про працю України. Водночас у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонене застосування положень статті 44 Кодексу законі про працю України при розв`язанні спірного питання.
4.1. Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з позивачем не проведений, то позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення є передчасними до проведення з позивачем повного розрахунку.
Короткий зміст касаційної скарги та відзиву
5. Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині незадоволених позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у цій частині.
6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - "КАС України").
7. Позиція скаржника полягає в тому, що в оскаржуваній частині рішення судів попередніх інстанцій є незаконними й необґрунтованими, оскільки висновок про передчасність позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зроблений ними у зв`язку з неправильним застосуванням статті 117 Кодексу законі про працю України та без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 29 вересня 2022 року у справі №260/188/21, від 29 серпня 2021 року у справі №607/6295/15-ц, від 5 грудня 2918 року у справі №757/28092/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16, від 13 березня 2017 року у справі №205/4041/14-ц.
7.1. Скаржник відстоює думку про те, що непроведення з працівником остаточного розрахунку не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з мотивів передчасності їхнього пред`явлення.
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
8.1. Позиція відповідача полягає в тому, що суди попередніх інстанцій правильно застосували статтю 117 Кодексу законі про працю України і дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться у майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату вихідної допомоги при звільненні, а тому такі вимоги не можуть бути задоволені.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. З 21 лютого 2002 року до 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебував на публічній службі в органах прокуратури.
10. Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 21 грудня 2020 року №493к ОСОБА_1 з 30 грудня 2020 року звільнено з посади заступника прокурора Черкаської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
11. У цьому наказі міститься також посилання на статтю 9, пункт 2 частини другої статті 41 Закону України "Про прокуратуру, підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 13-ІХ від 19 вересня 2019 року.
12. Підставою для прийняття наказу про звільнення зазначено рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №7 від 30 листопада 2020 року.
13. Вважаючи, що на день звільнення відповідач протиправно не виплатив вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ
14. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року касаційне провадження відкрите з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Предметом спору є питання наявності у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні з посади прокурора на основі статті 44 КЗпП України та підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 цього Кодексу.
19. Судові рішення оскаржуються лише в частині незадоволеної позовної вимоги (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).
20. Касаційна скарга не містить доводів незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями у частині задоволених вимог, тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій частині судових рішень.
21. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ця вимога є передчасною, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідач при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду не виплатить середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому права позивача в цій частині не є порушеними.
22. У касаційній скарзі представник позивача поставив під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 117 КЗПП України та обґрунтованість їхнього висновку про те, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасною.
23. Верховний Суд, надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, виходить із такого.
24. Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
25. Ця норма покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, які йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
26. Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
27. У постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, з-поміж іншого, на тому, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.