ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 240/15540/20
адміністративне провадження № К/990/20881/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №240/15540/20
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1, скаржник) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - також відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання із одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 суми коштів за завдані державі збитки у сумі 36701,34 грн;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 невідкладно виплатити ОСОБА_1 36701,34 грн. незаконно утриманих із одноразової грошової допомоги при звільненні.
1.1 Позовні вимоги мотивовані наступним: ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 від 17 вересня 2018 року № 238 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 17 вересня 2018 року. На день виключення зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 позивач не отримав у повному обсязі кошти, на які має право на час проходження військової служби. В червні 2020 року позивач звернувся до командира військової частини з адвокатським запитом про надання інформації про виплачені позивачу при звільненні суми та здійсненні із цих сум відрахування та утримання. На своє звернення отримав лист від 21 серпня 2020 року № 5050/1, яким Військова частина НОМЕР_1 надіслала довідку про нараховане грошове забезпечення б/н і дати. У вказаній довідці зазначено, що із нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачена позивачу утримано 36701,34 грн. за збитками завданими державі.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання при звільненні ОСОБА_1 з військової служби з його грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги коштів у сумі 36701,34 грн. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачені при звільненні з військової служби кошти у розмірі 36701,34 грн.
3. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову.
4. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 вересня 2018 року виключений із списків особового складу військової частини.
4.1 Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
4.2 ОСОБА_1 17 вересня 2018 року виключений із списків особового складу військової частини, а звернувся до адміністративного суду у 2020 році, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.
4.3 Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позивач при виключені із списків особового складу військової частини не міг не знати про утримання коштів, особливо зважаючи на розмір суми коштів.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі № 240/15540/20 скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
6. Скасовуючи рішенні суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції поза увагою залишив ту обставину, що відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Не погоджуючись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
8. У скарзі він просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
9. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що предметом розгляду справи є стягнення з відповідача невиплаченої при звільненні позивачу частини одноразової грошової допомоги при звільненні. На думку сторони позивача, одноразова допомога при звільненні є складовою грошового забезпечення, а тому позивач має право звернутися до суду без обмеження будь яким строком.
9.1. При цьому скаржник послався на постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 вересня 2018 року у справі №815/4421/15, від 25 квітня 2019 року у справі 804/496/18, від 26 червня 2019 року у справі №820/4748/17, а також на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі 1-13/2013.
10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
11. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11.1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11.2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
12. Водночас частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
13. Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
V. Оцінка Верховного Суду
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
15. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
16. Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.