ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
м. Київ
справа №360/4856/20
адміністративне провадження № К/9901/37100/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю представника позивача Карташової О.О.,
розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантекс-Будтранс" про стягнення коштів за податковим боргом, накладення арешту на кошти, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 (суддя - Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі №360/4856/20.
встановив:
Головне управління Державної податкової служби у Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило суд:
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантекс-Будтранс" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у загальній сумі 8225521,84 грн на користь Державного та місцевого бюджетів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування за наступними реквізитами: отримувач Сєвєродонецька міська ТГ, р/р UА778999980313090029000012499 код платежу 14060100, ГУК у Луг. обл./МТГ м.Сєвєр/14060100, ОКПО 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Грантекс-Будтранс" у розмірі суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 8 225 521,84 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантекс-Будтранс" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в загальній сумі 8225521,84 грн з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету (отримувач Сєвєродонецька міська ТГ, р/р UА778999980313090029000012499 код платежу 14060100, ГУК у Луг. обл./МТГ м. Сєвєр/14060100, ОКПО 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Луганській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування підстав оскарження Головне управління Державної податкової служби у Луганській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, у межах якої було надано правову оцінку застосуванню підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, наявність податкового боргу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантекс-Будтранс" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8225521,84 грн позивач підтверджує наступними доказами:
податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 форми "Р" № 0030385404, прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 17.01.2020 № 308/18-28-54-12/42870038, яким підприємству за результатами камеральної перевірки нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 6050276,00 грн та штрафні санкції на суму 1512569,00 грн;
податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 форми "Р" № 0036845404, що прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 18.02.2020 № 871/18-28-54-12/42870038, яким підприємству за результатами камеральної перевірки нараховано грошові зобов`язання з основного платежу на суму 300200,00 грн та штрафні санкції на суму 150100,00 грн;
доказами надіслання вказаних повідомлень-рішень відповідачу, які ним не отримані, на адресу Головного управління ДПС у Сумській області повернуті конверти з довідкою ф.20 "за закінченням встановленого строку зберігання";
уточнюючим розрахунком від 18.12.2019 за № 9305409045, у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, в якому визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, в розмірі 19627,00 грн за жовтень 2019 року;
розрахунком пені на суму 192749,84 грн;
відомостями інтегрованої картки платника податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг).
Наявність заборгованості відповідача в зазначеній в позові сумі в сумі 8225521,84 грн підтверджена розрахунком податкового боргу, відомостями інтегрованої картки платника податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг).
Відповідачем доказів сплати вказаного податкового боргу до суду надано не було.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову обґрунтовано тим, що оскільки за відповідачем рахується узгоджена сума податкового боргу, яка добровільно ним не сплачена, контролюючим органом вжито передбачені законодавством заходи з метою погашення боргу відповідачем, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.
В частині відмови в позові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що при зверненні з даним адміністративним позовом позивачем не дотримано умов пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).