ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 420/16027/22
адміністративне провадження № К/990/14925/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (судді: Скрипченко В.О., Косцова І.П., Осіпов Ю.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінбізнесгруп" до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ТОВ "Фінбізнесгруп") звернулось до суду з адміністративним позовом до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), у якому просив:
визнати противоправною та скасувати постанову від 18 жовтня 2022 року державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костюкова С.С. про відкриття виконавчого провадження №70099529.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята державним виконавцем без належних на те підстав, адже постанова про визначення додаткових витрат виконавчого провадження, яка слугувала підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, не є виконавчим документом у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2022 року №70099529 прийнята на підставі постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №69940902, яка є чинною.
При цьому, суд першої інстанцій дійшов висновку, що постанова про розмір додаткових витрат виконавчого провадження відповідає вимогам виконавчого документів, перелік яких наведено в частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на викладене, а також зважаючи на установлений статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язок виконавця прийняти надісланий до нього виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження з приводу його примусового виконання, суд першої інстанції дійшов переконання, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2021 року №70099529, є правомірною та не підлягає скасуванню.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінбізнесгруп" задоволено.
Визнано противоправною та скасовано постанову від 18 жовтня 2022 року ВП №70099529 про відкриття виконавчого провадження №70099529, винесену державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костюковим С.С.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінбізнесгруп" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 250,00 грн.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження не є виконавчим документом, оскільки виноситься з метою фіксації понесених приватним виконавцем витрат в межах виконавчого провадження, які будуть підлягати стягненню на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" або ж у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції виснував, що у державного виконавця не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження з виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 12 жовтня 2022 року №69940902, у зв`язку з чим уважав, що спірна постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Мотивуючи підстави касаційного оскарження скаржник указує на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 750/7050/17.
На переконання скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що постанова про розмір додаткових витрат виконавчого провадження не відповідає вимогам виконавчих документів, перелік яких наведено в частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", є хибним.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яким визначено, що якщо приватним виконавцем було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, то виконавець згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" виносить постанову про визначення додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
У цьому зв`язку скаржник зауважує, що рішеннями судів у справі № 420/15592/22 підтверджено відповідність постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №69940902, винесеної 12 жовтня 2022 року, вимогам чинного законодавства, зокрема, вимогам до виконавчого документа.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник убачає у тому, що суд апеляційної інстанції протиправно не залучив його до участі у справі як третю особу. Скаржник зазначив, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки, адже останній є стягувачем у виконавчому провадженні.
До того ж скаржник зазначає, що Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки не є органом державної виконавчої служби у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
Позиція інших учасників справи
Від позивача та відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 06 червня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №69940902, якою визначено для боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінбізнесгруп" розмір додаткових витрат виконавчого провадження на проведення виконавчих дій при примусовому виконанні ухвали №916/2363/22 від 21 вересня 2022 року Господарського суду Одеської області у розмірі 380 000,00 грн.
18 жовтня 2022 року державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костюковим Сергієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70099529 з виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 12 жовтня 2022 року №69940902.
Не погоджуючись з правомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.