ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/3520/20
адміністративне провадження № К/9901/24538/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 (головуючий суддя: Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 (головуючий суддя: Круговий О.О., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі № 160/3520/20 за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року Акціонерне товариство "Дніпроазот" (далі - АТ "Дніпроазот" або позивач) звернулося з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №164/21 від 10.03.2020 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, винесеного на підставі акту перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від 20.02.2020 № 04.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 27.08.2020, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021, в задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 03.02.2020 по 20.02.2020 на підставі наказу про проведення перевірки від 18.12.2019 №317-ОД, повідомлення про проведення планової перевірки від 15.01.2020 №19.6-05/197, направлення на проведення перевірки від 31.01.2020 №04, посадовими особами Кам`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання страхувальником (АТ "Дніпроазот") вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, результати якої оформлені актом від 20.02.2020 № 04.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема:
частини першої статті 31 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV); пунктів 3.1, 3.12, 4.5 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція №532), а саме: підприємством призначено, нараховано та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності чотирьом особам на підставі листків непрацездатності, які видані не у встановленому порядку;
частини другої статті 34 Закон № 1105-XIV, а саме: по 40 заявам-розрахункам, по яких здійснено фінансування коштів Фонду виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, встановлено, що зі страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, були частково утримані та перераховані кошти по сплаті аліментів на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до закону. Неправомірно використано 111093,57 грн.
З цими порушеннями позивач не погоджується; решту порушень, визначених в акті перевірки, позивач визнав.
Примірник акту перевірки отримано головним бухгалтером АТ "Дніпроазот" 20.02.2020 та підписано із запереченнями.
02.03.2020 позивачем було подано відповідачу заперечення щодо необґрунтованості встановлених перевіркою порушень.
10.03.2020 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області прийнято рішення № 164/21 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яким вимагається від АТ "Дніпроазот" усунути виявлені факти порушення законодавства про соціальне страхування та застосовано фінансові санкції в таких розмірах: неправомірні витрати - 134163,74 грн; штраф у розмірі 50% - 67081,87 грн. Всього 201 245,61 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідальність несуть виключно лікарі. Відповідно притягнення його до відповідальності за порушення порядку заповнення ЛН, є протиправним. Крім того, Комісією із соціального страхування підприємства при перевірці не було виявлено жодної підстави, визначеної статтею 23 Закону № 1105-XIV, для відмови АТ "Дніпроазот" у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, наведеним в акті перевірки, згідно наданих їм лікарями листків непрацездатності. Щодо утримання та перерахування коштів на виплату аліментнів, то позивач зазначив, що суми коштів, які виплачуються працівникам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності, відносяться до доходів боржника, на яке може бути звернено стягнення, і підприємство на підставі постанов про стягнення з боржника аліментів здійснює відрахування з таких доходів на сплату аліментів. За таких обставин, позивач вважає, що ним не допущено порушень вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права застрахованої особи на її отримання, є виданий у встановленому порядку медичним закладом листок непрацездатності. За результатами перевірки АТ "Дніпроазот" були встановлені випадки виплати соціальної допомоги працівникам підприємства за рахунок коштів ФСС за відсутності належним чином заповнених бланків листків непрацездатності, які б підтверджували правомірність витрат по виплаті компенсацій, тому вважає такі виплати застрахованим особам і по таких листках непрацездатності, неправомірними. Також відповідач наполягає на неправомірному використанні страхувальником страхових коштів. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності. Водночас у ході судового розгляду встановлено, що позивач здійснив виплату коштів Фонду на підставі листків непрацездатності, оформленими із очевидними недоліками.
Також суди обох інстанцій визнали обґрунтованими висновки перевіряючих про те, що АТ "Дніпроазот" здійснивши виплату з коштів, які зараховані Фондом на окремий рахунок роботодавця, на оплату аліментів, допустив порушення вимог статті 34 Закону №1105-XIV.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Скаржник зазначає, що судами обох інстанцій застосовано норми права без врахування позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.07.2020 у справі №812/1267/17, згідно з якою відповідальність за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян покладається на лікарів. Окремо скаржник зазначив, що така підстава як невідповідність оформлення (заповнення) листка непрацездатності вимогам законодавства відсутня у переліку підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначеному статтею 23 Закону № 1105-XIV.
Також скаржник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірного використання ним страхових коштів на сплату аліментів, оскільки нормами Закону України "Про виконавче провадження" допускається звернення стягнення на кошти, що виплачуються в разі тимчасової непрацездатності за рішенням про стягнення аліментів. Відтак, за позицією скаржника, останній правомірно здійснив відрахування з сум, що виплачувалися працівникам, на підставі відповідних постанов державного виконавця, винесених під час примусового виконання, та для виконання рішень про стягнення аліментів.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає, що позивач допустив неправомірне використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а рішення відповідача прийнято у спосіб та в межах повноважень, є обґрунтованим та правомірним.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі по тексту - Основи №16/98-ВР) визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
За наведеним у статті 1 Основ № 16/98-ВР визначенням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Статтею 4 Основ № 16/98-ВР передбачений такий вид загальнообов`язкового державного соціального страхування як страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Статтею 25 Основ № 16/98-ВР передбачено надання за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Закон №1105-XIV відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.
Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV передбачено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Пунктами 1, 2, 6 та 7 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду. Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Згідно із пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV, Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
Пунктом 1 частини п`ятої статті 15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.
Частиною шостою статті 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою, третьою статті 30 Закону №1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Отже, Законом №1105-XIV передбачено створення позивачем спеціального органу, уповноваженого оцінювати правильність видачі листів непрацездатності, та наділеного повноваженнями вирішувати питання, пов`язані із виплатою матеріального забезпечення.