ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 161/8834/22
провадження № 51-179км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030580000506, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 30 вересня 2020 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців, звільнений 28 квітня 2021 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року вирок міськрайонного суду залишено без змін.
Захисник звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій не погоджується з судовими рішеннями у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність через не застосування закону, який підлягав застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнано винним у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення за вказаних обставин.
13 квітня 2022 року, приблизно о 15:28, ОСОБА_7, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64\2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, із корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, таємно викрав із гостинної кімнати телевізор марки "Samsung" вартістю 13648 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на вищевказану суму.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 69 та ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.
Захисник стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суди належним чином не врахували конкретних обставин кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, позицію потерпілого в частині призначеного засудженому покарання, що у свої сукупності, на думку захисника, давало судам підстави призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також для звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання засудженому є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.