Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/18849/19
провадження № 61-2721св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Суханової Є. М., Сушко Л. П.,
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про стягнення заборгованості.
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (далі - ТОВ "Траєкторія") із позовом про стягнення заборгованості у розмірі 290 443,57 доларів США за кредитним договором від 24 червня 2005 року № KIVPGA0000049П, яка складається з: 283 009,57 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 7 434,00 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період із 14 грудня 2018 року до 18 лютого 2019 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 червня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KIVPGA0000049П, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 157 570,00 доларів США, які зобов`язався повернути у строк до 24 червня 2009 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. У подальшому між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено ряд додаткових угод, згідно з якими було збільшено суму кредитних коштів, які надавалися, та врегульовано порядок погашення заборгованості за кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Траєкторія" укладено договір поруки, за умовами якого товариство поручилося перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 496 577,23 доларів США, яка складається з: 283 009,57 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 99 885,36 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 113 682,30 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Разом із тим, позивач на свій розсуд може вимагати від боржника повернення будь-якої суми заборгованості, а тому АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 290 443,57 доларів США за кредитним договором від 24 червня 2005 року № KIVPGA0000049П, яка складається з 283 009,57 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 7 434,00 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період із 14 грудня 2018 року до 18 лютого 2019 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2005 року № KIVPGA000004911 у розмірі 290 443,57 доларів США.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 118 675,23 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 січня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів із моменту отримання ухвали, а саме для сплати судового збору у розмірі 178 012,85 грн.
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про зменшення розміру судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху, не усунено, доказів про сплату судового збору не надано, що є підставою для повернення апеляційної скарги у порядку статті 185 ЦПК України.
При цьому апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави для зменшення розміру судового збору, а обставини, зазначені ОСОБА_1 у клопотанні, такими, що не свідчать про безумовність підстав для застосування статті 136 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
У березні 2023 року справа № 761/18849/19 надійшла до Верховного Суду.
10 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 31 травня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та права особи на доступ до суду.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції порушив частини першу та третю статті 136 ЦПК України, частину першу статті 8 Закону України "Про судовий збір" та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, у зв`язку з чим, як наслідок, зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги.
Апеляційний суд не врахував, що розмір судового збору за подачу апеляційної скарги становить 178 012,85 грн, що перевищує 5 % розміру річного доходу ОСОБА_1, не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема, довідці про доходи апелянта за 2021 рік, не звернув увагу на те, що в умовах воєнного стану на утриманні ОСОБА_1 перебуває родина, в тому числі неповнолітній син.
Крім того, вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги, суд не надав можливості заявнику відреагувати на позицію суду щодо заявленого клопотання, зокрема, сплатити судовий збір чи звернутися з відповідним клопотанням, надавши інші докази, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 513/1344/19 (провадження № 61-10325св21).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенція закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).