Постанова
Іменем України
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 756/11951/21
провадження № 61-2385св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник - адвокат Гурневич Наталія Валеріївна, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В. В., про визнання шлюбного договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 21 травня 1999 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 513.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року їх шлюб було розірвано.
Під час шлюбу у них народилось троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23 жовтня 2008 року між сторонами було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2860.
Позивачка вказувала, що станом на день укладення шлюбного договору у неї з чоловіком вже народилось двоє дітей, а у 2014 року народився ще син, тобто вона була зайнята доглядом за дітьми, тому умови спірного договору поставили її у надзвичайно невигідне становище порівняно з відповідачем та положеннями закону, зокрема, частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд визнати недійсним шлюбний договір від 23 жовтня 2008 року, укладений між нею та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови шлюбного договору передбачають рівні можливості для його сторін щодо набуття майна в особисту приватну власність.
Сторони, укладаючи спірний договір, визначили правовий режим майна, яке на момент укладання договору ще не було придбано та/або набуте будь-ким з них, погодивши між собою правовий режим майна, придбаного у шлюбі у майбутньому.
За час перебування у шлюбі як відповідач, так і позивач набували у власність рухоме і нерухоме майно, яким розпоряджалися на власний розсуд. Доказів того, що це майно набувалось ними за рахунок спільних коштів матеріали справи не містять.
Також суд першої інстанції зазначив, що нерівномірне накопичення кожним з подружжя майна після укладення шлюбного договору та нерівність в кількості набутого майна кожним з подружжям на момент припинення шлюбних відносин - це ті обставини, які виникли вже після укладання оспорюваного шлюбного договору і не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника - адвоката Гурневич Н. В. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гурневич Н. В. залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 лютого 2023 року ОСОБА_1, в особі представника - адвоката Гурневич Н. В., звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 21 травня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва.
Після одруження ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1".
ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилась донька - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя народилась донька - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у подружжя народився син - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 513 від 21 травня 1999 року, розірвано.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 8 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 19 серпня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
23 жовтня 2008 року між чоловіком ОСОБА_2 (сторона 1) та дружиною ОСОБА_1 (сторона 2) було укладено шлюбний договір. Який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В.
Відповідно до п.п. 5 пункту 1 шлюбного договору будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуті позивачем або відповідачем після укладення цього договору за час шлюбу та за час спільного проживання, або у випадку розлучення, але під час спільного проживання, будуть особистою приватною власністю відповідно позивача чи відповідача.
Сторони домовились, якщо будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які є та/або будуть особистою приватною власністю сторони за час шлюбу та/або спільного проживання істотно збільшаться у своїй вартості за рахунок внесків та/або трудової участі не власника, таке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права статусу спільної сумісної власності не набувають, а лишаються особистою приватною власністю відповідної сторони (пункт 2 шлюбного договору)
Згідно з пунктом 3 шлюбного договору сторони домовились, що на будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуватися сторонами за час шлюбу та спільного проживання, положення глави 8 та статті 60 Сімейного кодексу України не поширюються.
Сторони домовились, що на будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, право власності на які виникне та/або буде оформлене під час шлюбу та/або спільного проживання, право спільної сумісної власності не виникає; будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуті ними за час шлюбу та/або спільного проживання, будуть особистою приватною власністю того з них, на чиє ім`я вони будуть оформлені та/або чиє ім`я будуть виписані відповідні документи (пункт 4 шлюбного договору).
Відповідно до умов пункту 5 шлюбного договору премії, нагороди, кошти/гроші будь-якого походження, страхові суми, внески заробітна плата, пенсія, стипендія, гонорар, виграш, інші доходи, які будуть одержані стороною 1 та стороною 2, будуть особистою приватною власністю того, на чиє ім`я мають бути виписані відповідні документи.
Сторони домовились, що рухоме та нерухоме майно, яке буде набуте ними за час шлюбу та/або спільного проживання, яке підлягає державній реєстрації, буде особистою приватною власністю сторони, на чиє ім`я воно буде зареєстровано (пункт 9 шлюбного договору).
Сторони домовились, якщо у зв`язку із спільним проживанням сторона вселяється в житлове приміщення, яке належить (або знаходиться в користуванні) іншому, таке проживання може відбуватися безстроково, але за умови, що таке приміщення може бути вилучене власником (користувачем) для власного володіння, користування та розпорядження; у разі якщо відбувається вилучення такого житлового приміщення стороною як власником (користувачем) для власного володіння, користування та розпорядження сторона повинна письмово повідомити іншу сторону не менше як за 10 календарних днів до дня виселення, яке провадиться без надання іншого житлового приміщення тому, хто виселяється (пункт 12 шлюбного договору).
За умовами пункту 13 шлюбного договору сторони домовились брати участь у витратах, пов`язаних із хворобою та каліцтвом другого.
У пункті 14 шлюбного договору сторони домовились, що всі витрати з утримання сім`ї (оплата комунальних платежів, купівля продуктів харчування, купівля одягу, матеріальне забезпечення спільних дітей, оплата медичного обслуговування спільних дітей, оплата навчання спільних дітей, тощо) здійснюється за кошти сторони 1 та сторони 2 в рівних частинах.
Сторони домовились, що у випадку, коли сторона займається або буде займатися підприємницькою діяльністю, всі доходи, одержані від провадження такої діяльності є або будуть особистою приватною власністю того, хто провадить таку діяльність, незалежно від наявності трудової участі другого з подружжя у цій діяльності (пункт 15 шлюбного договору).
В пункті 19 шлюбного договору сторони домовились, що у випадку якщо вони припинять спільне проживання (тимчасово чи назавжди) їх спільні діти залишаються жити за місцем реєстрації сторони 1-батька, який зобов`язується забезпечити їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
В пункті 20 договору сторони домовились, що в разі виникнення спору між сторонами щодо виховання та/або матеріального забезпечення життя спільних дітей, вони (сторона 1, сторона 2) укладають між собою правочин щодо матеріального забезпечення (виплати аліментів) на виховання та забезпечення життя спільних дітей.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.