Постанова
Іменем України
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 371/153/22
провадження № 61-4024св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Миронівська міська рада, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Потік",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Потік" про визнання права на земельну частку (пай)
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 га в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса (далі - КСП ім. Карла Маркса).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 01 квітня 1993 року він був прийнятий в члени колгоспу ім. Карла Маркса села Потік Миронівського району Київської області.
27 квітня 1995 року КСП ім. Карла Маркса отримало державний акт на право колективної власності на землю.
Разом з цим позивач не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП ім. Карла Маркса, і відповідно, не отримав земельну частку (пай). У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Миронівський районний суд Київської області рішенням від 07 липня 2022 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 га в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року КСП ім. Карла Маркса.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що на час отримання КСП ім. Карла Маркса державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 був членом цього підприємства, а тому він має право на земельну частку (пай). Також суд виходив з того, що право на земельну частку (пай) є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлений, а тому воно підлягає захисту без обмеження позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу Миронівської міської ради задовольнив частково. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 липня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позивач довів, що він як член КСП ім. Карла Маркса мав право на отримання у власність земельної частки (паю) із земель вказаного підприємства. Водночас суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через пропуск позовної давності, оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку на звернення до суду із цим позовом. Суд виходив з того, що відповідно до статті 75 ЦК Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язковості застосування позовної давності відповідно до статей 75, 80 ЦК Української РСР у разі визнання відповідачем (якому відомо про пропуск позивачем позовної давності) позовних вимог у порядку, передбаченому статтями 49, 206 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що позовні вимоги про визнання права власності позивача на земельну частку (пай) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Карла Маркса визнані Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Потік" (далі - СТОВ "Потік"), яке є правонаступником КСП ім. Карла Маркса та володільцем державного акта, на підставі якого передано землі у колективну власність членам КСП. Також суд не звернув уваги на те, що у СТОВ "Потік" є вільні сформовані нерозподілені земельні ділянки із земель колективної власності, які були передані КСП ім. Карла Маркса для передання у власність членам цього КСП. Водночас органи місцевого самоврядування не наділені правом розпоряджатися землями колективної власності, надавати особі або позбавляти особу права на земельну частку (пай) у землях колективної власності. Тобто за умови встановлення факту членства позивача у колгоспі ім. Карла Маркса та наявності сформованих нерозподілених земельних ділянок із земель колективної власності, які є вільними, визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай) не порушує будь-яких прав та інтересів органу місцевого самоврядування при визнанні за позивачем права власності на земельну частку (пай).
Також скарга містить доводи про те, що заява СТОВ "Потік" про визнання позову підлягала обов`язковому розгляду судом першої інстанції, та за результатами розгляду повинно бути прийнято відповідне процесуальне рішення, однак заяву про визнання позову суд не розглянув.
У квітні 2023 року Миронівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим. При цьому посилалася на те, що невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, а не залишається у власності правонаступника у разі його наявності. Землі колгоспів мають умовне цільове призначення, адже вони мають бути розподілені в рівних частках (паях) між визначеними членами колгоспу відповідно до передбачених законом процедур. При цьому залишення їх у власності правонаступників колгоспів законом не передбачено.
У квітні 2023 року СТОВ "Потік" подало заяву про визнання позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що згідно із записом в трудовій книжці від 01 квітня 1993 року № 1 ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу ім. Карла Маркса Миронівського району Київської області.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 листопада 2021 року № Х-312/0.0954-320/0/452-21, ОСОБА_1 не внесений до списку-додатку до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно з наявною інформацією з "Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею та договорів оренди землі" та другими примірниками державних актів на земельні ділянки станом на 01 січня 2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 не видавався.
Листом від 22 грудня 2021 року № 18 СТОВ "Потік" повідомило ОСОБА_1, що в архіві колгоспу ім. Карла Маркса, Колективного сільськогосподарського господарства "Потік" (далі - КСП "Потік") та СТОВ "Потік" немає відомостей про виключення ОСОБА_1 зі списків членів КСП ім. Карла Маркса.
З архівної довідки Миронівської міської ради від 28 жовтня 2021 року № 27 відомо, що колгосп ім. Карла Маркса реорганізовано в КСП "Потік", яке в подальшому реорганізоване в СТОВ "Потік".
Згідно з державним актом серії КВ від 27 квітня 1995 року КСП ім. Карла Маркса отримало право колективної власності на землю.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що оскільки він був членом КСП ім. Карла Маркса, тому має право на земельну частку (пай). Про те, що не був унесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), він дізнався з листа Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 11 листопада 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Право на земельну частку (пай) згідно з пункту 2 цього Указу мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно з частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.