ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/15678/22
адміністративне провадження № К/990/12524/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення грошового забезпечення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року (суддя Горбалінський В. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року (головуючий суддя Малиш Н. І., судді: Щербак А. А., Баранник Н. П.)
І. Суть спору
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), у якому просив:
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача грошове забезпечення за проходження служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600 грн, з урахуванням виплаченої суми за цей період в розмірі 5 997,90 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з огляду на норми чинного законодавства доплата за службу в нічний час входить до системи оплати праці поліцейського, а тому дані виплати повинні бути виплачені у повному обсязі, однак відповідачем цього не зроблено.
ІІ. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення.
ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
У зв`язку з тією обставиною, що відповідач не здійснив доплату до грошового забезпечення за час проходження служби у нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такого забезпечення.
Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 у справі № 160/9530/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1, інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/9530/18 нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час у розмірі 5 997,90 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, у справі № 160/14791/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600 грн відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначили, що позивач фактично не погоджується з порядком нарахування грошового забезпечення за службу в нічний час та розміром виплаченого забезпечення, однак спірні правовідносини вирішенні судовим рішенням у справі № 160/9530/20, яке набрало законної сили, і перейшло до стадії виконання судового рішення, а тому позивач мав вирішувати це питання в порядку статті 383 КАС України.
У подальшому, 11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення з відповідача грошове забезпечення за проходження служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600 грн, з урахуванням виплаченої суми за цей період в розмірі 5 997,90 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року, заяву Департаменту патрульної поліції про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі № 160/15678/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення грошового забезпечення на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі, були предметом судового розгляду у справах № 160/9530/18 та № 160/14791/20, в яких прийнято відповідні судові рішення, що набрали законної сили.
Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зауважив, що підставою для звернення до суду із зазначеним позовом у справі № 160/15678/22 слугувало також проходження позивачем служби в поліції в період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Спірний період та сума стягнення є ідентичними у справах № 160/9530/18 та № 160/14791/20. Посилання позивача на те, що предмети спору є різними у справах, колегія суддів відхилила, оскільки у справі № 160/14791/20 були заявлені вимоги про стягнення суми 2 049 600,00 грн з урахуванням виплаченої - 5 997,90 грн, як зазначено й у судовому рішенні від 01 лютого 2021 року (справа № 160/14791/20).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що формулювання позовних вимог, а саме зазначення в таких врахування виплаченої суми, про які у справі № 160/14791/20 позивач посилався лише в обґрунтуванні позову, по суті є штучним та не змінює предмету та підстав позову.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
На обґрунтування вимог скаржник стверджує, що вирішуючи питання про закриття провадження у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 та у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18.
Позивач зазначає, що суди не обґрунтували те, що у справі № 160/9530/18 та в справі № 160/15768/22 позови є тотожними, а саме те, що в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет позову. На думку позивача, суди не врахували, що нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У разі зміни хоча б одного з цих елементів позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.
Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Згідно з статтею129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Стаття 14 КАС України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
VІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).