ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 810/1527/17
касаційне провадження № К/9901/40366/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (суддя - Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного підприємства "Укрлиттекстиль" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Укрлиттекстиль" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0006891201, від 08.08.2016 №009911201; від 13.10.2016 №0016441201; від 03.11.2016 №0017361201; від 07.12.2016 №0020071201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки контролюючого органу щодо неправомірності застосування нульової ставки по податку на додану вартість ґрунтувались на відсутності в АІС "Податковий блок" інформації про фактичне вивезення позивачем товару за межі митної території України за квітень, травень, серпень, липень та вересень 2016 року та без врахування доказів, наданих платником податків.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 07.07.2016 №0006891201, від 08.08.2016 №0009911201, від 13.10.2016 №0016441201, від 03.11.2016 №0017361201, від 07.12.2016 №0020071201.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємство, виходячи з умов контракту та відповідно до положень підпункту 195.1.3 пункту 195.3 статті 195 ПК України, мало право на застосування нульової ставки з податку на додану вартість у вересні 2016 року, оскільки у такому періоді підприємство надавало послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про відсутність у позивача права на застосування нульової ставки по податку на додану вартість.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.06.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 06.06.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2016 №1224/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 20.09.2016), яким встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8, 200.10 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2016 року в розмірі 29545,00 грн та термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 1723,33 грн за липень 2016 року.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 №0016441201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44318,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 29545,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14773,00 грн.
Інспекцію проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.10.2016 №1376/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 20.10.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за серпень 2016 року в розмірі 34869,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 №0017361201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 52304,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 34869,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17435,00 грн.
Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства податку на додану вартість за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2016 №1496/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 18.11.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за вересень 2016 року в розмірі 4014,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 №0020071201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6021,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 4014,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2007,00 грн.
Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2016 №728/10-02-15-01/32578056 (далі - акт перевірки від 16.06.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2016 року в розмірі 20578,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0006891201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 30867,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 20578,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10289,00 грн.
Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за травень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.07.2016 №980/10-02-12-01/32578056 (далі - акт перевірки від 20.07.2016), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.8 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2016 року, в розмірі 20578,00 грн, в наслідок чого позивачу зменшено суму податкового кредиту р. 17 та р. 21 декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року в розмірі 17348,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0009911201, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2016 року у розмірі 17 348,00 грн..
За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, оскаржувані рішення податкового органу залишені без змін, скарго позивача залишена без задоволення.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.