ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06 червня 2023 року
справа № 580/643/23
адміністративне провадження № К/990/18609/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року (суддя Руденко А. В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (судді: Карпушова О. В., Епель О. В., Кузьменко В. В.)
у справі № 580/643/23
за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
01 лютого 2023 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2022 року №0052280404, з мотивів його безпідставності.
Після відкриття провадження у справі представником позивача 14 лютого 2023 року було подано клопотання про передачу цієї справи до Господарського суду Черкаської області через те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №17-14-01/1494 відносно Товариства порушено провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, зокрема про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, є як майновий спір боржника із суб`єктом владних повноважень, тому такий спір підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство із визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом залишено без змін.
Не погодившись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 580/643/23, Товариство подало касаційну скаргу, просить скасувати ці рішення судів, клопотання Товариства про передачу адміністративної справи № 580/643/23 задовольнити, передати справу № 580/643/23 до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа № 17-14-01/1494 про банкрутство Товариства.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції згідно Закону № 2971-ІХ від 20 березня 2023 року), а також оскаржуване судове рішення прийняте без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц) щодо неможливості закриття провадження у справі за участю суб`єкта господарювання - боржника у справі про банкрутство та необхідності передачі справи до господарського суду на розгляді якого знаходиться провадження про банкрутство такої особи.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно відсутності можливості передати справу № 580/643/23 до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа №17-14-01/1494 про банкрутство Товариства, цим самим порушуючи норми процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц), якими зазначено, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закриття провадження у цивільній справі неможливе, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, закриваючи провадження у даній справі Черкаський окружний адміністративний суд фактично перешкоджає Товариству у доступі до правосуддя. Оскільки, строк на подання позовної заяви вже пропущений і підлягає поновленню за рішенням суду, що не забезпечує захист прав та законних інтересів позивача у господарському процесі, тому, що існує ризик не поновлення пропущеного строку на подання позовної заяви.
Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2023 року відкрив провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребував з суду першої інстанції.
31 травня 2023 року справа № 580/643/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.