ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9796/19
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Банаська О.О., Булгакової І.В., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,
представників учасників справи:
державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Слівінського М.О.,
державного підприємства "Енергоринок" - Стилик О.Ю., Калініна М.В.,
Кабінету Міністрів України - Польця Д.М.,
Міністерства енергетики та захисту довкілля України - не з`яв.,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг - не з`яв.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"
на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (головуючий суддя - Джарти В.В., судді Ковтун С.А. і Полякова К.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Станік С.Р. і Шаптала Є.Ю.)
зі справи № 910/9796/19
за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП " Енергоатом ")
до державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок")
про стягнення 18 973 423 431,47 грн.,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ);
Міністерство енергетики та захисту довкілля України (далі - Міністерство);
Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП),
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення суми 18 973 423 431,47 грн., яка складається з основного боргу в сумі 9 783 914 981,85 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 9 189 508 449,62 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 18.05.2001 №698/05-НАЕК/640/01 (далі - Договір) щодо оплати отриманої електричної енергії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022: позов задоволено повністю; стягнуто з ДП "Енергоринок" на користь ДП "Енергоатом" 9 783 914 981,85 грн. основного боргу, 9 189 508 449,62 грн. "інфляційних втрат" та судовий збір.
4. Оскаржувані рішення мотивовані тим, що сума основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у розмірі 9 783 914 981,85 грн. належним чином доведена, документально підтверджена, доказів оплати суми основного боргу відповідачем суду не надано, доказів існування обставин, які звільняли б відповідача від обов`язку виконати наявне грошове зобов`язання, відповідачем не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; матеріали справи не містять відомостей про те, що заборгованість відповідача перед позивачем урегульована у порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); відтак заборгованість та нараховані на неї "інфляційні втрати" підлягають стягненню з боржника. При цьому суди зазначили, що, оскільки відповідач визнавав борг, мало місце переривання позовної давності, а 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв`язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди), тому позовна давність позивачем не пропущена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Енергоринок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі 910/9796/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; покласти на ДП "Енергоатом" судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 1 344 700 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Згідно з доводами касаційної скарги:
- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 30.01.2019 у справі №922/175/18 щодо статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стосовно того, що до вимог про стягнення "інфляційних втрат" застосовується загальна позовна давність у три роки;
- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 та від 26.01.2021 (скаржником зазначено від 26.01.2022) у справі №922/643/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 щодо застосування статті 75 ГПК України;
- необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, стосовно застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";
- оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України, статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику" (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин), статті 75, пунктів 15 та 16 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", статті 257 ЦК України;
- оскаржувані судові рішення прийняті: з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 76, 86, 210, 231, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; необґрунтованістю судового рішення в розумінні статті 236 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Енергоатом" зазначає про безпідставність викладених у ній доводів, зокрема, вказує, що: прийняття рішення про стягнення заборгованості з відповідача не змінює порядку погашення заборгованості, встановленого Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а лише у законний спосіб підтверджує наявну заборгованість; суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що з огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до "інфляційних витрат" також відсутні; у даній справі позовна давність щодо основного боргу була продовжена сторонами та не була пропущена, - і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
8. ДП "Енергоринок" подало до Верховного Суду заперечення на доводи, наведені ДП "Енергоатом" у відзиві на касаційну скаргу, в яких зазначає, що позивач певним чином перекручує зазначені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження та наведені останнім доводи та обґрунтування на їх підтвердження і просить задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.
9. ДП "Енергоринок" подало письмові пояснення, в яких зазначило, що не погоджується з підставами (мотивами) передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними в ухвалі Верховного Суду від 16.11.2022 у цій справі, та просить задовольнити касаційну скаргу ДП "Енергоринок" у повному обсязі, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
10. ДП "Енергоатом" також подало додаткові пояснення у справі, в яких воно підтримує необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, від 25.07.2022 у справі № 910/16185/19 та від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19, і зазначає, що: алгоритм розподілу коштів жодним чином не змінює порядку (строку) здійснення розрахунків оптового постачальника та виробника електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії, не звільняє відповідача від виконання зобов`язання з повної оплати за отриману ним електроенергію і не виключає застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України; винесення рішення про стягнення заборгованості з відповідача не змінює порядку погашення заборгованості, встановленого Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а лише у законний спосіб підтверджує наявну заборгованість, про що прямо зазначено в цьому Законі, - та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду
11. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 у даній справі (суддя Бакуліна С.В. - головуючий, судді Кібенко О.Р. і Стратієнко Л.В.) справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
12. У постановленні зазначеної ухвали Верховний Суд виходив, зокрема, з такого.
12.1. У постанові від 17.02.2022 у справі №910/4216/20 Верховний Суд зазначив: "Згідно зі ст. 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.
Як передбачено ст. 5 Закону України "Про електроенергетику", державна політика в електроенергетиці базується зокрема, на принципі державного регулювання діяльності в електроенергетиці.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про електроенергетику" в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.
Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".
За змістом ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.
Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".
Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП.
Тобто, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП "Енергоринок" як розпорядником коштів ОРЕ.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
Судами обох інстанцій враховано, що ДП "Енергоринок" під час здійснення закупівлі електричної енергії у АТ "Полтаваобленерго" не могло самостійно, на власний розсуд обирати з якого джерела, в яких обсягах та за якою ціною купувати електричну енергію, оскільки у своїй діяльності керувалося законодавством України, ДЧОРЕ та статутом, а також не вправі було проводити розрахунки за електричну енергію, в тому числі погашати заборгованість, іншим чином, ніж це визначено законодавством, а саме відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕКП. Особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.
Отже, до 01.07.2019 відповідач у відносинах з позивачем діяв згідно з умовами договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з позивачем відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.
Враховуючи викладене помилковими є доводи скаржника, що судами не враховано особливостей регуляторного та державницького впливу на відносини в енергетичній сфері зі сторони органів державної влади, що визначені в Законі України "Про електроенергетику".
12.2. У постанові від 15.06.2022 у справі №910/9947/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив: "Тобто порядок проведення розрахунків на ОРЕ України в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснював лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як ДП "Енергоринок", так і КП "Київтеплоенерго".
12.3. У постанові від 25.07.2022 у справі № 910/16185/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив: "Проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України (ОРЕ України) в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як позивачем так і відповідачем."
12.4. Таким чином, у наведених вище постановах Верховного Суду викладено висновки про те, що порядок проведення розрахунків між учасниками оптового ринку електроенергії, які мали договірні відносини, у період дії Закону України "Про електроенергетику" (втратив чинність 01.07.2019) здійснювався лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів.
Водночас з цієї правової позиції випливає, що подання енергопостачальником позову до ДП "Енергоринок" у період дії Закону України "Про електроенергетику" про стягнення з останнього заборгованості за поставлену електроенергію є безпідставним та має наслідком відмову в задоволенні відповідного позову з огляду на те, що така заборгованість не може бути стягнута в іншому порядку, ніж відповідно до нормативно визначеного алгоритму розподілу та в межах коштів, що надійшли на рахунки зі спеціальним режимом використання.
Поряд з цим, втрата чинності алгоритмом, що діяв у правовідносинах, врегульованих Законом України "Про електроенергетику", була визначена Верховним Судом у наведених вище постановах як обґрунтована підстава для можливості звернення позивача за захистом свого права.
12.5. Так, у постанові від 17.02.2022 у справі №910/4216/20 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості за електроенергію, що виникла до 01.07.2019, вказавши: "Відповідно до п. 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).
Пунктом 23 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику".
В свою чергу, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії.
При цьому пунктом 15 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оптовий постачальник електричної енергії (яким є відповідач) провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.
Таким чином, правильними є висновки судів, що починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.
В той же час, згідно з приписами п. 16 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" Кабінет Міністрів України повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.
Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який набрав чинності з 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 1 липня 2021 року (у редакції, станом на час подання позову).
У вищезазначеному Законі містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.
Також, в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" містяться наступні визначення термінів:
процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;
оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;
заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" на умовах, визначених цим Законом, підлягає погашенню (списанню) заборгованість державного підприємства "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, в обсязі заборгованості до погашення (списання) відповідно до пункту 2 цієї частини.
Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом (ч. 5 ст. 4 вказаного Закону).
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2021 у справі № 913/567/19, відповідно до яких з огляду на положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.
Наведене узгоджується з визначенням терміну "процедура погашення заборгованості", наданим у п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якого процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.
Відтак, вищезгаданим Законом передбачено погашення заборгованості, яка утворилася на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень. Водночас, таке погашення (списання) має здійснюватися у порядку, встановленому окремим законопроектом, який з дня набрання чинності цим Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України.
Натомість наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, що в свою чергу підтверджує висновок судів попередніх інстанцій про відсутність механізму погашення заборгованості, яка наразі існує."
12.6. Аналогічна правова позиція відображена й у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №910/16185/19.
12.7. Тобто відповідно до наведених правових позицій Суд встановлював наявність/відсутність підстав для звернення особи з позовом про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію до 01.07.2019 та обґрунтованість/безпідставність відповідного позову з обставинами чинності запровадженого державою на підставі нормативних актів алгоритму розподілу коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання.
12.8. Необхідно відступити від наведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, від 25.07.2022 у справі №910/16185/19 та від 15.06.2022 у справі №910/9947/19, з огляду на таке.
12.9. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
12.10. Відповідно до пункту 1.1 Договору ДП "Енергоатом" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунок за всю отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію здійснюється грошовими коштами та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що кошти за отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію перераховуються на п`ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або, на підставі листа ДП "Енергоатом" за підписом керівника та головного бухгалтера, на інші рахунки ДП "Енергоатом". Остаточний розрахунок за поставлену електроенергію ДП "Енергоринок" здійснює не пізніше 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, електроенергії.
Згідно з пунктом 4.3 Договору платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ДП "Енергоатом" має право вимагати від ДП "Енергоринок" оплати за продану електроенергію відповідно до статті 4 договору.
Підпунктом 5.5.3 Договору передбачено, що ДП "Енергоринок" зобов`язане купувати у ДП "Енергоатом" електроенергію відповідно до умов статті 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 4 договору.
Згідно з додатковою угодою від 29.09.2006 №3629/02 до Договору:
- пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). За згодою сторін оплата може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання є невід`ємною частиною оплати вартості електричної енергії;
- пункт 4.2 Договору викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджуються НКРЕ;
- пункт 4.3 Договору викладено у новій редакції, яка передбачає, що остаточна оплата вартості електричної енергії здійснюється ДП "Енергоринок" до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з додатковою угодою від 29.02.2012 №8209/04 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 №10580/01 та від 18.03.2016 №12095/03/25 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або, за зверненням ДП "Енергоатом", підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
12.11. Станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов`язок з продажу електроенергії у повному обсязі, однак, у свою чергу, ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію.
12.12. Аналіз змісту наведених умов Договору свідчить про те, що, хоча розрахунки між сторонами й мали здійснюватися відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії, однак існування вказаного алгоритму не змінювало визначені умовами Договору строки виконання зобов`язань - до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, та не звільняло покупця від обов`язку розрахуватися за отриману електричну енергію в такі строки. При цьому відсутність на спеціальному розрахунковому рахунку коштів для погашення заборгованості перед енергопостачальником не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
12.13. У пункті 5.24 постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 викладено правовий висновок про те, що ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.
12.14. Суд враховує, що, хоча правовідносини у справі №910/9796/19 та у справі №910/6636/21 регулюються різними нормативними актами, наведений Верховним Судом висновок у пункті 5.24 останньої постанови є загальним щодо відносин які стосуються здійснення оплати електричної енергії за допомогою рахунку із спеціальним режимом використання та має бути врахованим й під час вирішення спору у справі №910/9796/19.
12.15. Отже, у правовідносинах щодо стягнення коштів за електроенергію, поставлену ДП "Енергоринок" до 01.07.2019, встановлення обставин неможливості стягнення грошових коштів у іншому порядку, ніж визначено алгоритмом, як і обставин відсутності грошових коштів на спеціальному рахунку для погашення заборгованості перед енергопостачальником не може бути підставою для відмови в позові.
12.16. Таким чином, відсутність на спеціальному рахунку грошових коштів для розрахунку з енергопостачальником відповідно до нормативного алгоритму може свідчити лише про неможливість належного виконання своїх зобов`язань покупцем, однак не може спростовувати обставин порушення прав продавця на отримання оплати за поставлену електроенергію, та відповідно, наявності підстав для звернення до суду за їх захистом.
12.17. Крім того, не можуть вказані обставини змінювати й момент, з якого відповідне право енергопостачальника є порушеним та може бути захищено, - прострочення визначених умовами договору строків розрахунку, тоді як інший підхід до визначення цього моменту, який випливає з наведених вище постанов Верховного Суду, пов`язує можливість захисту прав енергопостачальника з обставинами втрати чинності алгоритмом, установленим відповідно до Закону України "Про електроенергетику", та відсутністю нового алгоритму погашення заборгованості, що утворилась до 01.07.2019, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", на час звернення позивача до суду з відповідним позовом та на час вирішення справи місцевим господарським судом. Такий підхід є штучним, оскільки на час прийняття рішення у цій справі механізми погашення заборгованості (у тому числі і перед позивачем), передбачені у Законі України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", реалізовано у постановах НКРЕКП (1) від 14.04.2021 №639 "Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, операторів системи розподілу, які є правонаступниками енергопостачальників і здійснювали господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії"; (2) від 14.04.2021 №640 "Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку".
12.18. Підсумовуючи, Суд вважає, що право вимоги позивача у спірних правовідносинах виникає з обставин порушення його права на отримання оплати поставленої електричної енергії її контрагентом за договором у встановлений у договорі строк та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями третіх осіб, що не є учасниками договірних відносин сторін та які могли взагалі й не відбутися, тоді як інший підхід до визначення моменту виникнення указаного права позивача, на думку Суду, не відповідає положенням статті 15 ЦК України, загальним положенням законодавства про зобов`язання та про договірні зобов`язання купівлі-продажу.
12.19. Що ж до особливостей правового режиму розрахунків, визначеного Законом України "Про електроенергетику", то останній, як зазначено в його преамбулі, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, і не регулює відносин сторін спірних правовідносин щодо стягнення з боржника за договором заборгованості за вироблену та поставлену електричну енергію. Відповідно до статті 2 названого Закону він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об`єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням. Отже, положення законодавства, якими НКРЕКП надано право здійснення державного нагляду за режимом споживання електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного управління) у певних дисципліні та алгоритмі дій, а також встановлення статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" порядку розрахунку за спожиту електричну енергію, унормовують загальний порядок розрахунку за відсутності заборгованості, і не регулюють правовідносин щодо стягнення заборгованості, що утворилася на момент здійснення остаточного розрахунку за договором за поставлену та спожиту електричну енергію. Інший підхід не сприяє базовим принципам державної політики на ринку електроенергетики, зокрема розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії, забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики; забезпечення відповідальності суб`єктів електроенергетики та споживачів (стаття 5 названого Закону).