ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 583/877/21
провадження № 51-603км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2021 року та вирок Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200060000513, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Терни, Недригайлівського району, Сумської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено питання, які стосуються: початкустроку відбування покарання; цивільних позовів; речових доказів, а також відшкодування процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винутатим у тому, що він 04 вересня 2020 року о 13:03, рухаючись на автомобілі ВАЗ 21154 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), з перевищенням допустимої швидкості руху, перебуваючи в районі будинку АДРЕСА_2, знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку та, порушуючи вимоги пунктів 2.9.б, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), при виявленні ознак фізичної власної втоми, своєчасно не вжив заходів для зупинки транспортного засобу, втратив контроль над його керуванням, що призвело до виїзду на зустрічну смугу руху та зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_8, який рухався у зустрічному напрямку та в порушення п. 6.6.д ПДР перевозив на багажнику ззаду малолітнього пасажира ОСОБА_10 .
Внаслідок вказаних порушень ПДР, допущених водієм ОСОБА_6, у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть, а ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Сумський апеляційний суд 31 жовтня 2022 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та постановив новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням правакерувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу з доповненнями, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення, на його думку, ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки зібрані стороною захисту докази, а саме висновок спеціалістів від 23 квітня 2021 року за результатами судово-медичного дослідження не був досліджений та не проаналізований судом першої інстанції, що в свою чергу не було усунуто судом апеляційної інстанції, який в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про виклик експертів та призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи. Крім того, відзначає про формальне перерахування Сумським апеляційним судом доказів та зосередження виключно на висновках суду першої інстанції.
Засуджений, аналізуючи судові рішення, також наголошує на тому, що суди не в повній мірі взяли до уваги дані про його особу, обставини, які пом`якшують покарання, а також не врахували його дійсну поведінку після події. Більш того, на переконання ОСОБА_6, вирок суду апеляційної інстанції не містить мотивів та обґрунтувань на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання саме у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Крім того, у доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_6 просить взяти до уваги факти намагання ним та його рідними надати фінансову допомогу сім`ї ОСОБА_11 . Також, як указує скаржник, суди не зважили на позитивні висновки органу пробації щодо нього та ту обставину, що на момент ДТП він мав двох неповнолітніх дітей.
У запереченнях на касаційну скаргусторона обвинувачення зазначає про необґрунтованість доводів у скарзі, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Крім того, представник потерпілого ОСОБА_9 у своїх запереченнях не погоджується з доводами касаційної скарги й доповненнями засудженого ОСОБА_6 та вважає вирок Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року законним, обґрунтованим. Зазначає, що призначене судом апеляційної інстанції покарання є справедливим та буде достатнім для виправлення ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7, навівши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу з доповненнями.
Прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_8 та представник потерпілого ОСОБА_9 заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненнями засудженого ОСОБА_6, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як передбачено ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема у разі: необхідності застосування більш суворого покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, зокрема у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК.
Вказаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.
Під час перевірки судових рішень не виявлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_6 та з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої він свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК визнав частково, виклавши свою версію подій, а саме вказав про втрату ним свідомості на деякий час.
Наведену версію ОСОБА_6 суд ретельно перевірив і переконливо спростував, зокрема пославшись на висновок експерта від 18 лютого 2020 року № 67/2020, відповідно до якого, враховуючи дані матеріалів провадження, медичної документації комісією експертів не виявлено об`єктивних ознак, які б свідчили про втрату свідомості ОСОБА_6 безпосередньо перед ДТП, яка мала місце 04 вересня 2020 року приблизно о 13:05. За клінічними та лабораторними даними у ОСОБА_6 мала місце закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив. Клінічний перебіг такої травми може супроводжуватися втратою свідомості тільки після її спричинення.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 суди зробили також на підставі доказів, а саме: показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_12, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; даних, що містяться у протоколах: огляду місця події від 04 вересня 2020 року зі схемою та фототаблицею, огляду місця події від 05 вересня 2020 року, огляду трупу від 05 вересня 2020 року з фототаблицею, проведення слідчих експериментів від 09 грудня 2020 року із схемами за участю потерпілого ОСОБА_8, свідка ОСОБА_13, свідка ОСОБА_16 й за участю підозрюваного ОСОБА_6, а також суди проаналізували: висновки експертів (судово-медичних експертиз від 02 жовтня 2020 року № 203 та від 08 січня 2021 року № 545, судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 26 жовтня 2020 року № 19/119/9/1-360е, судової транспортно-трасологічної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 19/119/9/1-363е). Зміст цих доказів детально викладено у судових рішеннях.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши і проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні ПДР особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, і кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК, з чим погодився й суд апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо наявності порушень судами засади змагальності сторін, як про це зазначає засуджений ОСОБА_6, колегія суддів виходить із такого.
Однією із засад кримінального провадження, закріпленою у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1-3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Тобто обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, можуть бути встановлені на підставі доказів, отриманих з цих джерел, зокрема висновків експерта.
Законодавець, передбачивши у ч. 2 ст. 101 КПК право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачив і обов`язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами.
Колегія суддів зазначає, що експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ч. 1 ст. 69 КПК). Експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності -роз`яснити його; прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту (пункти 1, 2 ч. 5 ст. 69 КПК).