П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 761/13685/14-к
провадження № 51-3062км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саварки Богуславського району Київської області, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1,
якого визнаного невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Вирішено питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного судувід 07 липня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), будучи службовою особою, попередженою про спеціальні обмеження, встановлені Законами України "Про державну службу" та "Про засади запобігання і протидії корупції", та обіймаючи посаду голови комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу (далі - КДСЗ), на початку серпня 2013 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті НОМЕР_4 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24, запропонував директору ТОВ "ІВВІ`С Україна" ОСОБА_8 вирішити питання щодо припинення процедури ліквідації КДСЗ, а в подальшому вирішити питання про призначення ОСОБА_8 його директором, за умови передачі останнім неправомірної вигоди в сумі 50 000 грн.
Надалі 22 серпня 2013 року у період часу з 19:05 по 19:14 ОСОБА_7, перебуваючи біля ТРЦ "Піраміда", що на вул. Мішуги, 4 у м. Києві, у салоні автомобіля "Мазда" (д.н.з. НОМЕР_1 ), одержав від ОСОБА_8 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 3 000 грн, а 27 серпня 2013 року у період часу з 15:42 по 16:14, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, одержав від ОСОБА_8 ще одну частину - у розмірі 10 000 грн. і, у свою чергу, передав ОСОБА_8 протокол засідання комісії з ліквідації КДСЗ від 25 липня 2013 року щодо розгляду питання про укладення з ТОВ "ІВВІ`С Україна" договору зберігання майна, яке належить зазначеному підприємству на праві постійного користування.
В подальшому упродовж вересня-листопада 2013 року ОСОБА_9, використовуючи своє службове становище та пов`язані з ним можливості, вживав заходів щодо припинення ліквідації КДСЗ та призначення ОСОБА_8 на посаду директора цього заводу, а саме:
- восени 2013 року за вказівкою ОСОБА_10 членом комісії з ліквідації КДСЗ - головним спеціалістом Департаменту продовольства Мінагрополітики ОСОБА_11, з метою припинення процедури ліквідації вказаного заводу, підготовлено проект наказу Мінагрополітики "Про скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 квітня 2012 року № 240", який під час обшуку виявлено у службовому кабінеті обвинуваченого;
- у кінці жовтня 2013 року за клопотанням ОСОБА_10 начальник відділу регулювання відносин власності, правового та кадрового забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_12 та завідувач сектором харчової та переробної промисловості вказаного департаменту ОСОБА_13 підготували та направили до Департаменту продовольства Мінагрополітики лист Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 жовтня 2013 року вих. № 869/01-38/8/1, відповідно до якого обласна адміністрація просила розглянути кандидатуру ОСОБА_8 щодо призначення на посаду директора КДСЗ.
Іншу частину грошових коштів у сумі 37 000 грн з обумовленого раніше загального розміру неправомірної вигоди ОСОБА_9 не одержав з причин його обізнаності про наміри працівників правоохоронних органів щодо викриття вчиненого ним злочину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор вказує про те, що:
- суди попередніх інстанцій безпідставно визнали показання свідка ОСОБА_8 нелогічними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відомості, які зазначені у заяві останнього такими, що не можуть бути доказом вчинення ОСОБА_7 злочину;
- місцевий і апеляційний суди безпідставно визнали недопустимими доказами результати НС(Р)Д через невідкриття їх стороні захисту, що суперечить даним протоколу надання доступу до матеріалів провадження стороні захисту, без зазначення у чому полягає порушення прав та свобод людини під час отримання цих доказів у розумінні ст. 87 КПК;
- ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а захисник вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що місцевий суд дійшов висновку про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було фактично розпочато без внесення відомостей до ЄРДР.
Такі свої висновки місцевий суд обґрунтував на підставі аналізу наявних у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР датованого 24 березня 2014 року з кримінального провадження № 12013110000000857, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2013 року (т. 1, а.к.п. 120), та повідомлення про початок досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні від 20 серпня 2013 року (т. 1, а.к.п. 125), за результатами якого вбачається, що у повідомленні про початок досудового розслідування від 20 серпня 2013 року не вказано про обставини злочину, про які йдеться у витягу з кримінального провадження від 24 березня 2014 року.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про коригування у ЄРДР первинно внесених до нього відомостей, що суперечить вимогам ст. 214 КПК та Положенню про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України 17 серпня 2012 року № 69 (далі - Положення).
З такими висновками місцевого суду Верховний Суд не погоджується і вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, у тому числі про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Частиною 6 ст. 214 КПК (у редакції Закону, що діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР) визначено, що слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 цієї статті.
При цьому вимоги до змісту такого письмового повідомлення положеннями КПК імперативно не визначено. Законодавець не зобов`язує особу, яка звертається з відповідним повідомленням до прокурора, повністю дублювати фабулу обставин вчиненого злочину у ЄРДР.
Як убачається зі змісту повідомлення про початок досудового розслідування від 20 серпня 2013 року, який міститься у матеріалах кримінального провадження, в ньому стисло окреслено обставини вчиненого кримінального правопорушення із зазначенням ключових елементів його складу та визначено попередню правову кваліфікацію - ч. 4 ст. 368 КК.
Також слід наголосити, що первинний витяг з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні датований 20 серпня 2013 року не був предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, про що зазначено у вироку, а тому твердження цього суду про те, що у первинному витязі з ЄРДР було зазначено такий же об`єм інформації, як і в повідомленні про початок досудового розслідування, а в подальшому ця інформація піддавалася коригуванню, є припущеннями.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ані вимогами КПК, ані нормами Положення не встановлено заборони та/або обмежень для органу досудового розслідування щодо зміни чи доповнення інформації в ЄРДР про кримінальне правопорушення в ході здійснення досудового розслідування. Навпаки, орган досудового розслідування повинен у разі отримання більшого кола інформації, зокрема такої, яка впливає на кримінально правову оцінку вчиненого, відобразити її у ЄРДР. І таке відображення шляхом уточнення, конкретизації, зміни даних про кримінальне правопорушення, яке є предметом розслідування у відповідному кримінальному провадженні жодним чином не суперечить положенням КПК.
Таким чином, висновки місцевого суду про здійснення досудового розслідування щодо ОСОБА_7 без внесення відомостей до ЄРДР, які залишені поза увагою апеляційного суду, є безпідставними.
Щодо тверджень прокурора про безпідставне невизнання судами попередніх інстанцій як доказу відомостей, що містяться в заяві ОСОБА_8 про вчинення злочину, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Заява про вчинення злочину за своєю правовою природою не є доказом у розумінні положень ст. 84 КПК, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР по фактах, висвітлених у такій заяві, та здійснення їх кримінально-правової перевірки.
З огляду на викладене Суд погоджується з висновками місцевого і апеляційного судів в частині того, що заява ОСОБА_8 про вчинення злочину не є доказом у кримінальному провадженні.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставною критичну оцінку судами попередніх інстанцій заяви ОСОБА_8 з підстав відсутності в ній дати її написання та посилання суду на порушення порядку звернення ОСОБА_8 із цією заявою до УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві.
Суд наголошує, що відсутність у заяві ОСОБА_8 зазначення дати її написання не є визначальним під час надання оцінки факту звернення особи із заявою про вчинення злочину до правоохоронного органу.
Зокрема, як убачається із дослідженої судами попередніх інстанцій заяви ОСОБА_8 про вчинення злочину (т. 1, а.к.п. 133), остання зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події 20 серпня 2013 року, що підтверджується відповідним штампом та резолюцією.
Оскільки у самій заяві ОСОБА_8 не вказано дати її написання, слід виходити саме із дати її реєстрації органом, до якого вона була подана.
Додатково факт звернення ОСОБА_8 з відповідною заявою до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві саме 20 серпня 2013 року підтверджується наявним у матеріалах кримінального провадження рапортом т.в.о. начальника ВБК УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_14 (т. 1, а.к.п. 124).
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про порушення ОСОБА_8 порядку звернення із заявою про вчинення злочину, які зроблено лише на підставі його показань та листа УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві від 26 травня 2014 року № 3/ч/ч -14 аз, є передчасними, зробленими без урахування та оцінки усіх наявних у матеріалах кримінального провадження відомостей.
Сумніви судів першої та апеляційної інстанцій в достовірності і правдивості щодо добровільного характеру волевиявлення ОСОБА_8 в частині звернення до правоохоронного органу із заявою про злочин, колегія суддів відхиляє, оскільки останній надав показання як свідок у суді першої інстанції без примусу, та в ході допиту підтвердив факти, наведені в заяві, що, в свою чергу, свідчить про його добровільне волевиявлення.