Постанова
Іменем України
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 381/1758/19
провадження № 51- 4236 км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі
відеоконференції ОСОБА_6,
захисника в режимі
відеоконференції ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні № 12018110330000153 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 276 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6, будучи машиністом маневрового тепловоза ЧМЕ 3 № 110, 23 грудня 2018 року близько 14:15, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на своєму робочому місці, а саме за кермом вказаного тепловоза, який входив до складу поїзда № 3152 та знаходився на п`ятій колії Фастівського парку, що на вул. Шевченка, 30 у м. Фастові Київської області, у ході виконання своїх службових обов`язків, під час здійснення маневрових робіт, після отримання по маневровому радіозв`язку від чергової по станції Фастів-1 ОСОБА_9 інформації про приготовлений маршрут для витягування складу поїзда № 3152 з п`ятої на двадцять сьому колію (витяжну) Фастівського парку, в порушення правил п. 3.7. "Заходів безпеки з попередження випадків виходу рухомого складу за граничні стовпчики на коліях" станції Фастів-1, в районі роботи "Маневровий район № 4", п. 7 "Місцевої інструкції включення автогальм у маневрових складах на станціях і під`їзних коліях локомотивним бригадам депо Козятин" (згідно з наказу № 699-Н від 10 листопада 2003 року), п. п. 5.5.5, 5.5.6 Місцевої інструкції "Про порядок обслуговування маневрово-вивізних тепловозів одним машиністом і проведення маневрів на станціях Фастів, Устимівка, Кожанка, Триліси, Попільня, Сквира, Роток, Біла Церква, Сухоліси, Рокітне, Ольшаниця, Брівки, Чорнорудка, Андрушівка, Миронівка, Богуслав", затвердженої начальником Козятинської дирекції перевезень "Південно-західної залізниці" 09 червня 2005 року у відповідності до наказу № 98-Н від 01 квітня 2005 року, затвердженого начальником дороги ПАТ "Українська залізниця", п. 3.7, п. 3.6, п. 3.15, п. 5 "Інструкції локомотивній бригаді" Головного управління локомотивного господарства Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦТ-0106, затвердженої наказом Укрзалізниці 22 листопада 2004 року № 876/ЦЗ, п. 3.9, п. 3.18.1, п. 3.18.2, п. 3.18.3, п. 3.18.6, п. 15.24 Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20 грудня 1996 року, вимог п. 16 "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не дочекавшись оглядача вагонів, який повинен був перевірити та випробувати автогальма перших п`яти вагонів з боку локомотива, не виконавши з`єднання гальмівних рукавів між першим вагоном і локомотивом, та не випробувавши автогальма, усвідомлюючи при цьому, що порушення таких норм створює реальну загрозу у разі виникнення аварії настанням тяжких наслідків, доповів складачу поїздів ОСОБА_10 про готовність до витягування на витяжку й привів у рух склад поїзда № 3152.
Після заїзду маневрового складу поїзда № 3152 за сигнал М 67 о 14:17 чергова по станції Фастів-1 ОСОБА_9 по маневровому радіозв`язку машиністу ОСОБА_6 надала команду про зупинку цього поїзда. Зі свого боку машиніст ОСОБА_6 відповів на команду чергової по станції ОСОБА_9 та продублював команду "зупинка" із затримкою 23 сек, так як перебував у стані алкогольного сп`яніння, що знижувало його увагу та швидкість реакції і відсутність контролю корисної відстані до початку тупикової призми. На момент отримання команди корисна довжина двадцять сьомої колії складала 121 м, при цьому швидкість поїзда згідно із записом швидкостемірної стрічки знаходилась у межах допустимої, а саме 8-9 км/год.
Надалі машиніст ОСОБА_6 о 14:18 з невідомих причин, не вживши усіх заходів для негайної зупинки поїзда, а саме не використавши важіль екстреного гальмування - кран машиніста ум. № 394, здійснив в`їзд локомотива ЧМЕ-3 № 110 зі складом поїзда (59 вагонів), загальною масою 4 563 т, в тупикову призму з подальшим сходженням з рейок цього локомотива та трьох перших вагонів з номерами: 59260471; 58863895; 96359401. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_6 заподіяв АТ "Українська залізниця" майнової шкоди на загальну суму 272 968,06 грн і створив реальну небезпеку для життя і здоров`я людей та власності, іншим соціальним цінностям, а також функціонуванню матеріальної інфраструктури об`єктів транспорту.
Вироком Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_12, який діє в інтересах АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця", задоволено частково, а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 276 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
У результаті розгляду кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що твердження суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому цей суд встановив, що матеріалами провадження підтверджено обставини вчинення ОСОБА_6, як працівником залізничного транспорту, порушення правил безпеки руху, експлуатації транспорту, що створило настання тяжких наслідків у вигляді великої матеріальної шкоди. При цьому апеляційний суд виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку "створення небезпеки для життя людей", через те, що в обвинувальному акті не було вказано у чому саме полягала ця небезпека та кому вона загрожувала. Досліджені докази не містили відомостей про створення діями ОСОБА_6 небезпеки для життя інших осіб. Крім того, апеляційний суд виключив з фактичних обставин висунутого ОСОБА_6 обвинувачення описання подій, які відбувались 23 грудня 2018 року з 11:20 по 14:03 та були пов`язані з прибуттям поїзда № 3152 на 5-ту колію Фастівського парку станції Фастів, проведенням його технічного обслуговування та його зчепленням маневровим тепловозом ЧМЕ 3 №110, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження цих обставин. Водночас апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння на час настання транспортної події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо нього. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, без належної перевірки усіх обставин провадження, дійшов передчасного висновку про доведення його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України. Наголошує, що стороною обвинувачення інкримінуються йому протиправні дії, зокрема, через те, що він не використав важіль екстреного гальмування, а саме крану машиніста № 394 . Стверджує, що через погодні умови він здійснював ступеневе гальмування із застосуванням крана № 254, використання якого на швидкостемірній стрічці не відображалося. До того ж застосування крана № 394 призвело б до збільшення швидкості та настання більш тяжких наслідків, оскільки поїзд № 3152 йшов юзом. На його думку, підтвердження або спростування зазначених обставин, стосувалися технічної сторони транспортної події, а тому потребувало застосування спеціальних знань, на що у свою чергу звернув увагу місцевий суд та, виправдовуючи його за інкримінований йому злочин, обґрунтовано дійшов до висновку про те, що доведення вини за злочин, передбачений ч. 2 ст. 276 КК України, вимагає встановлення причинного зв`язку між допущеними порушеннями та наслідками, що настали. Місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, звернув увагу на те, що будь-яких експертиз у ході досудового розслідування та судового розгляду, які б встановлювали відповідне, проведено не було. Крім того, на час апеляційного розгляду експертна установа відмовила у проведенні експертизи за клопотаннями сторін обвинувачення та потерпілого через те, що її неможливо було провести у цей період. Засуджений зазначає, що висновки апеляційного суду про необов`язковість проведення експертизи у цьому провадженні для встановлення причин настання транспортної події за його участі є передчасними. Одночасно засуджений стверджує, що пред`явлене йому обвинувачення сформульовано неконкретно, оскільки у ньому допущена альтернатива у наслідках, які сторона обвинувачення пов`язує з його діями, а саме створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.
На вказану касаційну скаргу представник потерпілого АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" адвокат ОСОБА_8 подав письмове заперечення, у якому вказує, що оскаржуваний вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 є обґрунтованим та вмотивованим, відповідає вимогам процесуального закону, а тому просить залишити його без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просили скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_8 та прокурор ОСОБА_5 заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважали оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, просили залишити його без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання у касаційній скарзі, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано.
Доводи ОСОБА_6 про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та про відсутність у його діях складу цього злочину належним чином перевірялися апеляційним судом.