П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 523/3556/21
провадження № 51 - 853 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 січня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Краматорська Донецької області,
який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Одеський апеляційний суд 19 січня 2023 року вирок суду першої інстанції змінив, виключив з його резолютивної частини вказівку на місце відбування ОСОБА_7 покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. В іншій частині вирок залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 02:50, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання у квартирі АДРЕСА_2, під час спільного вживання алкогольних напоїв, в ході словесного конфлікту зі своїм знайомим ОСОБА_8, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, наніс останньому кухонним ножем один удар у грудну клітину, спричинивши потерпілому тяжкого тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки з ушкодженням серця з крововиливом в навколосерцеву сорочку та ліву плевральну порожнину, від якого внаслідок гострої крововтрати ОСОБА_8 помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити за цим Законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- дії ОСОБА_7 кваліфіковано неправильно, оскільки до події між ним і ОСОБА_8 були доброзичливі стосунки, а тому засуджений не мав умислу та мотиву на позбавлення його життя;
- ОСОБА_7 випадково наніс один удар ОСОБА_8, захищаючись від дій останнього, сам припинив свої дії, попросив дружину викликати швидку, що свідчить про відсутність у нього мети на позбавлення життя загиблого;
- при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував часткове визнання ОСОБА_7 своєї провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу винного, зухвалу та провокативну поведінку ОСОБА_8, що, на думку захисника, є достатніми підставами для пом`якшення покарання;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_9 надіслала заяву, у якій виклала свою категоричну позицію щодо призначення ОСОБА_7 найсуворішого покарання за вбивство її онука ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни оскаржувані стосовно ОСОБА_7 судові рішення.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 покликається на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, наголошуючи на тому, що ОСОБА_7 не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_8, а призначене засудженому покарання є надмірно суворим.
Проте зазначені доводи сторони захисту Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.
Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.