ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 170/482/17
провадження № 51-971км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_6,
та захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Волинського апеляційного суду
від 06 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016030220000150, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шацького районного суду Волинської області від 17 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він відповідно до наказу виконувача обов`язків начальника Волинської митниці ДФС № 391-о від 25 квітня 2016 року обіймаючи з 26 квітня 2016 року посаду головного державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці ДФС, будучи службовою особою, яка постійно здійснювала функції представника влади - працівника правоохоронного органу, уповноваженою на проведення митного контролю та митного оформлення товарів, у тому числі транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, 10 листопада 2016 року в період часу з 16:20 по 16:40 на території міжнародного автомобільного пункту пропуску "Пулемець" митного поста "Піща" Волинської митниці ДФС (далі - МАПП "Пулемець"), розташованого в с. Піща Шацького району Волинської області, домовився з громадянином України ОСОБА_8 про те, що за безперешкодне ввезення автомобілів на іноземній реєстрації на митну територію України в режимі тимчасового ввезення на один рік і пришвидшення проходження митного оформлення йому слід передати грошові кошти в розмірі від 60 доларів США та вище, залежно від виду та марки транспортного засобу.
За таких обставин ОСОБА_6, діючи всупереч нормам закону, грубо порушуючи свої службові обов`язки, використовуючи надану йому владу та службове становище всупереч інтересам служби, умисно, в корисливих цілях, з метою особистого незаконного збагачення 26 листопада 2016 року в період часу 19:00 - 19:30 на території вищевказаного МАПП "Пулемець" під час виконання своїх службових обов`язків одержав від ОСОБА_8, який здійснював ввезення транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Volksvagen Passat", н.з. НОМЕР_1, в режимі транзит строком на один рік, грошові кошти в якості неправомірної вигоди в розмірі 60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало 1535,28 грн, за безперешкодне ввезення на територію України в режимі транзит строком на один рік зазначеного автомобіля та пришвидшення проходження митного оформлення.
Крім того, ОСОБА_6 з метою виконання попередніх домовленостей, діючи всупереч нормам закону, грубо порушуючи свої службові обов`язки, використовуючи надану йому владу та службове становище всупереч інтересам служби, умисно, в корисливих цілях, з метою особистого незаконного збагачення, 02 лютого 2017 року, перебуваючи поруч із службовим приміщенням вищевказаного МАПП "Пулемець" приблизно з 18:00 - 18:24 під час виконання своїх службових обов`язків отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 180 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало 4859,75 грн, за безперешкодне ввезення на територію України транспортних засобів - легкових автомобілів марок "Toyota Avensis", н.з. НОМЕР_2, і "BMW", н.з. НОМЕР_3, в режимі транзит строком на один рік та пришвидшення проходження митного оформлення.
У ході проведення 02 лютого 2017 року обшуку приміщень МАПП "Пулемець" біля робочого стола ОСОБА_6 під стільцем (пуфиком) було виявлено грошові кошти в розмірі 180 доларів США, при освіченні яких за допомогою люмінесцентного свічення приладом марки "Policia" № 516ХРЕ встановлено, що на них містяться нашарування світло-зеленого кольору, а їх серії та номери при їх звірці з протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів збігаються між собою.
Зазначені умисні дії ОСОБА_6 після зміни прокурором обвинувачення в суді кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, що виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам статей 22, 23, 94, 370, 419 КПК апеляційний суд не провів належного аналізу обставин кримінального провадження, в повній мірі не перевірив і не надав обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора з приводу доведеності фактів одержання ОСОБА_6 неправомірної вигоди. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не спростував доводи прокурора і безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про визнання недопустимими доказами письмових документів - матеріалів слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій (ухвал слідчого судді). Посилається на те, що апеляційним судом залишено поза увагою вжиття прокурором необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення ухвал Апеляційного суду Волинської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про недопустимість доказів з підстав здійснення досудового розслідування неналежним органом, без відповідного оформлення постанови про призначення слідчого чи групи слідчих і керівника слідчої групи. При цьому, на його думку, не була врахована позиція, викладена в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду
від 25 серпня 2021 року (справа № 663/267/19) і від 28 вересня 2021 року (справа № 199/1409/20). Також прокурор вважає помилковими й висновки про направлення обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування, вказує, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, внесено до ЄРДР 27 жовтня 2016 року, тобто до введення в дію змін у ч. 1 ст. 284 КПК і доповнення п. 10 відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Крім того, зазначає, що апеляційний суд належно не дослідив вирок Шацького районного суду Волинської області
від 15 березня 2017 року, яким визнано ОСОБА_9 винним за ч. 1 ст. 369 КК, зокрема, в тому, що він передавав ОСОБА_6 неправомірну вигоду. Вказує, що всупереч положенням ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції невмотивовано і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, унаслідок чого було порушено принципи змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, право сторони обвинувачення на обстоювання правової позиції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги та просили оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, виправданого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Як зазначено у вироку, суд першої інстанції визнав надані прокурором докази недопустимими, оскільки їх одержано з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме:
- органом досудового розслідування порушено строки складання та затвердження обвинувального акта і направлення його до суду, внаслідок чого ОСОБА_6 не набув статусу обвинуваченого у встановленому законом порядку;
- стороною обвинувачення не вжито необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення ухвал Апеляційного суду Волинської області
від 09 грудня 2016 року, 07 листопада 2016 року, 02 грудня 2016 року та 27 січня 2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Тому має місце порушення ст. 290 КПК; вказані ухвали є недопустимими доказами, а відтак всі негласні слідчі (розшукові) дії, які були проведені на підставі цих ухвал, є недопустимими доказами в силу доктрини "плодів отруєного дерева";
- обшук житла за місцем проживання ОСОБА_6 проведено не слідчим чи прокурором, а оперуповноваженим УСБУ у Волинській області ОСОБА_10, у зв`язку з цим протокол цього обшуку з додатками від 02 лютого 2017 року та протокол огляду речей і документів від 07 лютого 2017 року, в ході якого оглядались вилучені під час проведення обшуку грошові кошти, є недопустимими доказами;
- обставини, встановлені вироком Шацького районного суду Волинської області від 15 березня 2017 року на підставі угоди про визнання винуватості ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 369 КК, не можуть мати преюдиціального значення при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи;
- докази, зібрані під час досудового розслідування слідчими ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у період з 26 жовтня 2016 року до 06 лютого 2017 року є такими, що зібрані неуповноваженою на те особою. А тому визнано недопустимими доказами протоколи освідування від 02 лютого 2017 року, особистого обшуку ОСОБА_6 від 02 лютого 2017 року, обшуку у службовому приміщенні МАПП "Пулемець"
МП "Піща" від 02 лютого 2017 року, а також протоколи огляду речей і документів, вилучених під час вказаних слідчих дій, та висновок судової експертизи хімічних речовин від 04 квітня 2017 року № 104/102;
- також визнано вищевказані протоколи освідування, особистого обшуку та обшуку у службовому приміщенні недопустимими доказами з огляду на:
відсутність у матеріалах кримінального провадження письмової добровільної згоди на обшук чи огляд службового приміщення Волинської митниці ДФС від уповноважених осіб;
отримання їх з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод (права за захист), оскільки відбулось фактичне затримання ОСОБА_6, під час якого проводились ці слідчі дії, після чого останній у супроводі працівників правоохоронних органів поїхав до військової прокуратури, де складались відповідні протоколи слідчих дій, при цьому протокол затримання не складався, процесуальні права, у тому числі право на захист, не роз`яснювались.
На вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказував на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор просиввирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати його винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 КК. Зокрема, він зазначав, що суд допустив неналежне і необ`єктивне дослідження обставин вчиненняОСОБА_6 кримінального правопорушення, необґрунтовано визнав докази сторони обвинувачення недопустимими та дійшов помилкового висновку про порушення конституційних прав ОСОБА_6 (права на захист).