Постанова
Іменем України
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 591/7571/21
провадження № 61-12852св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2022 року під головуванням судді Ніколаєнко О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Ткачук С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання неправомірними бездіяльності та дій,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача від 06 серпня 2021 року і ненаданні копій документів, у тому числі копії кредитного договору № 30799637;
- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у встановленні та зміні в односторонньому порядку кредитного ліміту по кредиту в межах кредитної лінії, наданої ОСОБА_1 згідно акцепту пропозиції від 04 грудня 2017 року;
- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у нарахуванні будь-яких штрафних санкцій позивачу, а також нарахуванні відсотків за несанкціонований овердрафт, прострочений овердрафт, прострочену заборгованість та нарахування плати за розрахунково-касове обслуговування і списання вказаних нарахувань за рахунок кредиту позивача;
- визнати неправомірними дії відповідача щодо списання плати за послугу "Альфа-Чек" з кредитного рахунку позивача і списання комісії за зняття коштів;
- скасувати нараховані і списані відповідачем за рахунок кредитних коштів позивача будь-які штрафні санкції, а також відсотки за несанкціонований овердрафт, прострочений овердрафт, прострочену заборгованість, плату за розрахунково-касове обслуговування, за готівкові та безготівкові операції, комісії за зняття коштів і списання плати за послугу Альфа-Чек.
Позовні вимоги мотивував тим, що 04 грудня 2017 року на підставі підписаного головою правління Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк", АТ "Альфа-Банк", банк) ОСОБА_2 акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідач видав йому платіжну картку зі строком на три роки та відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 з встановленим лімітом 200 000 грн для особистих потреб (споживчий кредит) та фіксованою процентною ставкою 26 % річних.
06 серпня 2021 року він звернувся до відділення банку із заявою про надання йому копій документів, які стосуються отриманого ним кредиту, майже через два місяці позивачу було надано частину документів. Протиправні дії відповідача щодо ненадання належної відповіді на заяву від 06 серпня 2021 року та ненадання копій документів є порушенням частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а також статей 15, 19 Закону України "Про звернення громадян".
У зв`язку із закінченням строку дії кредитної картки 14 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача із скаргою на неправомірні дії працівників банку та проханням надати акт звірки взаємних розрахунків за отриманим кредитом. З наданої на цю скаргу відповіді вбачається, що списань по рахунку було на суму 220 426, 69 грн, а видаткових операцій було проведено на суму 194 762, 38 грн, тобто позивачу було надано кредит в розмірі 194 762, 38 грн, відповідач неправомірно списав (оплатив) всі нарахування по кредиту за рахунок коштів кредитної лінії, чим перевищив встановлений ліміт. Також відповідач надав розрахунок заборгованості за кредитом, який складає 26 901,20 грн, тоді як на його переконання, сума заборгованості повинна становити 1 651, 89 грн, яку позивач сплатив 27 січня 2021 року.
Наголошує на тому, що зі змістом договору № 630799637 та угоди про обслуговування кредитної картки його не було ознайомлено, їх він не підписував, примірника договору відповідач не передавав, а тому відповідно до статті 215 ЦК України цей договір є недійсним. У той же час, відповідач у односторонньому порядку та без повідомлення позивача змінив кредитний ліміт, який не був встановлений, що є порушенням частин третьої, сьомої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн він не перевищував, а тому нарахування відсотків за несанкціонований овердрафт, прострочений овердрафт та відсотків на прострочену заборгованість є неправомірними. Також, кредитним договором не передбачена плата за розрахунково-касове обслуговування, а тому нарахування такої плати є неправомірною дією. Відповідач нараховував плату за ненадані послуги і після закінчення терміну дії кредитної картки.
Вказував, що відповідач неправомірно проводить нарахування відсотків і списує їх за рахунок виділених позивачу кредитних коштів, штучно збільшуючи заборгованість за кредитом, а потім на них нараховує відсотки і знову додає їх до заборгованості.
Списання коштів з кредитної лінії позивача без його дозволу для погашення його грошових коштів не передбачено кредитним договором. Позивач має право отримати кошти у межах встановленого кредитного ліміту тільки для споживчих потреб, а не для оплати відсотків, послуг і інших надуманих відповідачем зобов`язань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 16 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Сумський апеляційний суд постановою від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2022 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача від 06 серпня 2021 року і ненаданні копій документів, у тому числі копії кредитного договору № 30799637 суди виходили з того, що позивач не надав належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження отримання АТ "Альфа-Банк" його звернення від 06 серпня 2021 року, яке за його ствердженням, помилково датовано 06 серпня 2020 року. Апеляційний суд додатково зазначав, що усупереч доводам апеляційної скарги, наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_1, адресована керівнику відділення АТ "Альфа-Банк", датована 06 серпня 2020 року (а. с. 15 том 1) не містить відмітки про її отримання уповноваженою особою банку.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу штрафу (пені тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що суди обох попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не звернули уваги на ту обставину, що відповідач неправомірно вдався до дій, які полягали у встановленні та зміні в односторонньому порядку кредитного ліміту. Вважає, що відповідач допустив порушення норм Закону України "Про споживче кредитування", оскільки зміна умов договору можлива лише за згодою сторін, а тому умова укладеного між сторонами договору про можливість внесення до нього змін в односторонньому порядку є нікчемною. Вказує також на ту обставину, що одностороннє списання банком коштів за рахунок кредиту діючим законодавством не передбачено, штучно збільшує суму кредиту та обмежує право позивача на отримання кредитних коштів.
Вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Позивач зазначає, що суди обох попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц.
Одночасно заявник вказує на наявність підстав для відступлення від висновку про застосування норм права, викладеного у наведеній постанові з тих підстав, що публічна пропозиція на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб не є складовою частиною кредитного договору. Протиправні дії АТ "Альфа-Банк" полягають у встановленні та зміні в односторонньому порядку кредитного ліміту є порушенням норм законодавства, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Аргументом касаційної скарги також є те, що відповідач допустив неправомірні дії, які полягають в зміні в односторонньому порядку кредитного ліміту, що призвело до неправомірних і безпідставних нарахувань та протиправно списував (примусово стягував) їх за рахунок кредитних коштів ОСОБА_1 . На даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
06 серпня 2021 року позивач звернувся до керівника відділення відповідача в м. Суми з письмовою заявою про отримання копій документів, проте помилково зазначив дату - 06 серпня 2020 року. Заяву прийняв працівник, зареєстрував за номером НОМЕР_2 і скріпив вказані дії своїм підписом, проте відповіді позивач не отримав, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказана заява не містить відмітки про її отримання помилкові.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданих у лютому 2023 року до Верховного Суду запереченнях на касаційну скаргу представник АТ "Сенс-Банк" - адвокат Луньова І. Г. у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник відповідача зазначала, що аргументи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки під час судового розгляду та матеріалами справи підтверджено, що банком було забезпечено належний розгляд всіх звернень позивача, які були отримані відповідачем. Звернення позивача від 06 серпня 2021 року на адресу відповідача не надходило. Жодних доказів отримання саме цього звернення матеріали справи не містять.
До складу кредитного договору входять: оферта; акцепт; паспорт споживчого кредиту та заява-анкета про публічну пропозицію банку на комплексне банківське обслуговування. Позивач, підписав анкету-заяву, оферту, паспорт споживчого кредиту та отримав від банку підписаний акцепт, які складають у сукупності кредитний договір, а тому форма договору сторонами була дотримана, а у його складових було погоджено всі істотні умови.
Представник відповідача також зазначає, що надаючи оцінку обраного позивачем способу захисту, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Зарічного районного суду м. Суми справу № 591/7571/21.
29 травня 2023 року справа № 591/7571/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Альфа Банк" із офертою на укладання угоди на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн за фіксованою процентною ставкою 26 % річних із обов?язковим платежем в розмірі 7 % від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн.
З цією метою для клієнта випущена міжнародна платіжна картка строком дії 3 роки з моменту випуску (а. с. 11 том 1). У оферті зазначено про пропозицію укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", укладеного між ОСОБА_1 та банком. Того ж дня банк акцептував пропозицію на наведених у оферті умовах (а. с. 12 том 1).
04 грудня 2017 року позивач підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої підписанням акцепту ОСОБА_1 підтверджує прийняття публічної пропозиції та укладення договору між ним та банком на умовах, викладених у публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку (а. с. 16 том 1), паспорт споживчого кредиту та угода на використання аналогу власноручного підпису клієнта (а. с. 165 том 1).
14 грудня 2020 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із скаргою на дії працівників банку, у якій просив надати йому умови реструктуризації погашення кредиту. 29 грудня 2020 року банк надав позивачу відповідь на це звернення (а. с. 17, 18 том 1).
Листом від 01 березня 2021 року АТ "Альфа-Банк", у відповідь на звернення позивача від 18 лютого 2021 року, надало інформацію про умови кредитування, суму заборгованості, розрахунок процентів тощо (а. с. 27-30 том 1).
Листом від 26 квітня 2021 року банк повідомив позивача у відповідь на звернення від 16 квітня 2021 року про те, що надання інформації за договором у вигляді довідки, це платна послуга банку, примірники кредитних договорів надавались позивачу при укладенні договорів. Вимогами законодавства не передбачено надавати оригінал банківського примірника, який міститься у кредитному досьє. Отримання копій здійснюється платно за попереднього замовлення документів. Надана інформація про суму кредиту за договором № 501197720, відсоткову ставку, зарахування платежів за період з листопада 2019 по січень 2021 року, суму заборгованості. Повідомлено про картковий ліміт за договором № 630799637, який був встановлений у розмірі 10 000 грн 04 грудня 2017 року та пізніше збільшений до 22 950 грн. Повідомлено також, що інформація щодо проведених операцій, усіх нарахувань за договором та суми заборгованості відображається у виписці по рахунку, копія якої додається (а. с. 13, 14 том 1).
ОСОБА_1 склав адресовану банку заяву, яка датована 06 серпня 2020 року, про надання йому належним чином завірених копій: договору № 630799637 від 04 грудня 2017 року, його пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; акцепт його пропозиції; договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", укладеного між ним та банком; тарифів на видачу та обслуговування кредитної картки, виписки з рахунку по договору № 630799637 від 04 грудня 2017 року за період з 01 квітня 2021 року по 05 серпня 2021 року (а. с. 15 том 1).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Так, за змістом статті 56 Закону України "Про банки та банківську діяльність" клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: