Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 755/4532/21
провадження № 61-9534св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Русина Олександра Юрійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Чех Н. А., та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 15 жовтня 2016 року між нею та підданим Королівства Норвегії ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року у справі № 755/1953/20. У подружжя є дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу, а саме 16 листопада 2016 року, на підставі договору купівлі-продажу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . 24 лютого 2017 року на підставі договору купівлі-продажу вони придбали машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 .
Зазначала, що оскільки майно придбане за час шлюбу, то воно належить дружині та чоловікову на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Право власності на майно зареєстровано за відповідачем, але шлюбного договору між сторонами не було укладено, домовленості щодо поділу майна не було досягнуто, і між сторонами виник спір щодо поділу вказаного майна.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини зазначеної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя; припинити право спільної сумісної власності на машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частини машиномісця (гаражу) № НОМЕР_1 у порядку поділу спільного майна подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини вказаного машиномісця (гаражу) у порядку поділу спільного майна подружжя.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за громадянкою України ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, у порядку поділу спільного майна подружжя.
Визнано за підданим Королівства Норвегія ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, у порядку поділу спільного майна подружжя.
Припинено право спільної сумісної власності на машиномісце (гараж) № НОМЕР_1, загальна площа 21,6 кв. м, який розташований у будинку АДРЕСА_2 .
Визнано за громадянкою України ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини машиномісця (гараж) АДРЕСА_2, у порядку поділу спільного майна подружжя.
Визнано за підданим Королівства Норвегія ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини машиномісця (гараж) АДРЕСА_2, у порядку поділу спільного майна подружжя.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
13 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду, яка ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року залишена без руху.
22 вересня 2021 року представник ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірне нерухоме майно придбано за час шлюбу сторін, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними у рівних частинах.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що ОСОБА_2 за період з 2016 року по жовтень 2019 року перерахував на рахунок ОСОБА_1 329 000,00 дол. США, які належали відповідачу до шлюбу, і частина яких була витрачена на придбання спірного майна, апеляційний суд посилався на відсутність підстав вважати, що саме ці кошти були використані на придбання спірного майна.
Також апеляційний суд відхилив доводи представника відповідача про те, що
позивачка не мала заощаджень та жодного джерела доходу, зазначивши, що матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у ЗАТ "ОТП Банк" в розмірі 150 000,00 дол. США, які не повернула банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Русин О. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку про те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Суди не врахували, що шлюб між сторонами був зареєстрований 15 жовтня 2016 року, а спірна квартира придбана через місяць після укладення шлюбу - 16 листопада 2016 року, машиномісце - через чотири місяці після укладення шлюбу - 27 лютого 2017 року. Спірне майно придбано за кошти, які належали відповідачу до укладення шлюбу, і надіслані в Україну банківськими переказами. Позивачка не працювала, не мала заощаджень та жодного джерела доходу, є боржником за виконавчими провадженнями, особою, що перебуває у розшуку, щодо неї зареєстровано кримінальне провадження за невиконання судового рішення.
Апеляційний суд, відхиляючи доводи представника відповідача про те, що позивачка не працювала, не мала заощаджень та жодного джерела доходу, посилався на те, що матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у ЗАТ "ОТП Банк" у розмірі 150 000,00 дол. США, які не повернула банку. При цьому суд не звернув увагу на те, що кредит позивачка отримала у 2008 році, а докази майнової участі у придбанні спірного майна чи наявності доходу або ж заощаджень на момент придбання такого майна позивач не надала.
Відповідач довів належними та допустимими доказами, що кошти, за які придбано спільне нерухоме майно, належали йому особисто до шлюбу, були його особистою приватною власністю, а тому спірне майно є лише власністю відповідача. Також за належні відповідачу на праві власності кошти, набуті до укладення шлюбу, проведено ремонт спірного житла та обладнано його меблями і побутовою технікою.
Так, згідно з випискою з банківського рахунку від 01 жовтня 2021 року, виданої "Heldelandsparebank", напередодні укладення угоди купівлі-продажу квартири, а саме 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 перерахував для придбання житла на рахунок ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) 120 000,00 дол. США.
25 листопада 2016 року ОСОБА_2 перерахував для придбання машиномісця на рахунок ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) 30 000,00 дол. США.
16 грудня 2016 року ОСОБА_2 перерахував для проведення ремонту житла на рахунок ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) 30 000,00 дол. США.
20 березня 2017 року ОСОБА_2 перерахував для проведення ремонту житла на рахунок ОСОБА_1 15 000,00 дол. США.
18 вересня 2017 року ОСОБА_2 перерахував для придбання меблів та побутової техніки на рахунок ОСОБА_1 25 000,00 дол. США.
Усі зазначені кошти належали особисто відповідачу до шлюбу, що підтверджується відповідними виписками комерційного банку "Heldelandsparebank", у яких було відкрито рахунки відповідача та юридичної особи "Vega Skyssbater As", власником та директором якої є відповідач.
Так, на рахунку IBAN: НОМЕР_2 станом на 30 червня 2016 року знаходилось 1 200 000 норвезьких крон; на рахунку IBAN: НОМЕР_3 "Vega Skyssbater As" станом на 30 червня 2016 року знаходилось 2 200 000 норвезьких крон; на рахунку IBAN: НОМЕР_4 станом на 21 жовтня 2016 року знаходилось 137 606 норвезьких крон. Також на вказаний рахунок з власного рахунку IBAN: НОМЕР_2 відповідач 21 жовтня 2016 року перерахував 950 000 норвезьких крон. Того ж дня, 21 жовтня 2015 року 992 784 норвезьких крон були конвертовані в 120 000,00 дол. США та перераховані позивачці ОСОБА_1 .
Таким чином, з урахуванням конвертації норвезької крони в долар США станом на 21 жовтня 2016 року курс норвезької крони до долара США становив 8,2732 крони за один долар США, тому на рахунках відповідача до укладення шлюбу з позивачкою знаходилось 3 537 606 норвезьких крон, що становило 427 598,00 дол. США.
Як доказ розрахунку курсу норвезької крони до долара США суду апеляційної інстанції надано також інформацію щодо курсу валют Національного банку України станом на 30 червня 2016 року, з якого слідує, що в Україні курс норвезької крони до долара США становив 8,3917 крони за один долар США, що не суттєво відрізняється від валютного курсу в Норвегії, за яким проведено підрахунок належних відповідачу коштів до укладення шлюбу з позивачкою.
Всього відповідач ОСОБА_2 за період з 2016 року по жовтень 2019 року перерахував на рахунок ОСОБА_1 329 000,00 дол. США, які належали відповідачу до шлюбу і частина яких відразу ж після укладення шлюбу була витрачена на придбання нерухомого майна, яке є предметом спору.
Зазначені в договорах купівлі-продажу суми коштів, за які нібито придбано спірне майно, не відповідають дійсності. Відповідач домовлявся з покупцем квартири про придбання її за суму 120 000,00 дол. США, які і перерахував на рахунок позивачки. За яку саме суму було придбано квартиру відповідач не знав, оскільки договір було підписано його довіреною особою - родичом позивачки, а сам договір зберігався у позивачки. Лише після прибуття до України 06 вересня 2021 року відповідач виявив у квартирі журнал із записами, які здійснювала позивачка, у яких відображено інформацію, яка підтверджує, що квартира була придбана за 113 700,00 дол. США і саме за рахунок коштів, які позивачка отримала від нього через систему SWIFT 25 жовтня 2016 року у розмірі 119 360,00 дол. США.
Суду апеляційної інстанції, разом з іншими доказами, надано належним чином завірені копії записної книжки позивачки, у якій нею власноручно зроблено записи про придбання квартири за 113 700,00 дол. США саме за рахунок коштів, які позивачка отримала від відповідача через систему SWIFT 25 жовтня 2016 року у розмірі 119 360,00 дол. США.
Ці ж записи, зроблені позивачкою, підтверджують, що ремонт, придбання меблів та побутової техніки також було здійснено за рахунок належних відповідачу до укладення шлюбу коштів.
За машиномісце відповідач заплатив 10 000,00 дол. США, однак позивачка та інша сторона за угодою переконали його, що необхідно вказати балансову (оціночну) вартість майна. Не знаючи та не розуміючи українського законодавства, відповідач погодився підписати договір, оскільки не передбачав якихось негативних наслідків від таких дій.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наданим представником відповідача доказам, не врахував, що при розгляді цієї справи судами не отримано жодних доказів, що джерелом набуття спірної квартири були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала на те, що сторони мають спільну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач заперечує, що у нього є дочка від шлюбу з позивачкою та вважає, що запис про його батьківство зроблено ОСОБА_1 шляхом обману, тому він має намір його оскаржити.
Також судом першої інстанції допущення порушення норм процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про розгляд справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 759/5338/18 (провадження № 61-20733св19), від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 (провадження № 61-38303св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 646/7011/16-ц (провадження № 61-12168св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ляшенко А. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та підданим Королівства Норвегії ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року у справі № 755/1953/20.