Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 487/6788/20
провадження № 61-3042 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду
м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року у складі судді Бобрової І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Кушнірової Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 з 24 липня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2019 року у справі № 487/3728/19 її позов задоволено, шлюб між нею та відповідачем розірвано.
З моменту припинення шлюбних відносин, а саме з травня 2019 року малолітня дитина проживає разом з нею. При цьому жодних перешкод у спілкуванні дитини та ОСОБА_2 вона не чинить.
Вона має можливість забезпечити дитину усім необхідним для розвитку та її здоров`я. Відповідач постійно у м. Миколаєві не проживає, фактично знаходиться в іншому місті. ОСОБА_2 погрожував їй, що забере дитину до себе.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю - ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з пояснень малолітньої дитини - ОСОБА_3, яка була допитана у судовому засіданні, вбачається, що вона виявила бажання проживати разом з матір`ю, яка піклується про неї, виявляє турботу та увагу. Малолітня дитина зазначила, що з батьком спілкується по телефону, оскільки він не проживає у м. Миколаєві та востаннє бачилася з ним у лютому 2022 року.
У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вказано про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_1, яка створила належні умови для виховання та розвитку дитини.
Таким чином, виходячи з найкращих інтересів малолітньої дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 з матір`ю.
При цьому районний суд врахував релевантну практику Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, врахувавши наявність спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, який вони у досудовому порядку вирішити не змогли, психофізіологічні особливості дитини, її думку щодо місця проживання, виходячи з балансу інтересів дитини та батьків, з найкращих інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлення місця проживання дитини з матір`ю буде максимально відповідати інтересам дитини.
Посилання апеляційної скарги на порушення положень статті 19 СК України є безпідставними, оскільки у справі наявний висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.
Малолітня дитина своє волевиявлення щодо бажання проживати з матір`ю висловила фахівцям органу опіки та піклування, зазначивши при цьому, що мати не перешкоджає їй у спілкуванні із батьком, а також підтвердила це бажання у суді першої інстанції.
Ця справа перебувала у провадженні суду першої інстанції більше двох років, розгляд справи відкладався, у тому числі, унаслідок численних клопотань відповідача, передостаннім з яких було про призначення судової психологічної експертизи, заявлене лише 21 листопада 2022 року, проте такі клопотання заявляються у підготовчому судовому засіданні відповідно до вимог статті 197 ЦПК України, яке було закрито 22 березня 2021 року, або відповідно до правил, передбачених вимогами статті 222 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 487/6788/20 з Заводського районного суду м. Миколаєва. Підставами касаційного скарження заявником вказано пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли безпідставного висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, позивачкою, оскільки ОСОБА_1 не має самостійного доходу.
Відповідач не був повідомлений органом опіки та піклування про розгляд питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування і відмовив у задоволенні його клопотання про призначення судової психологічної експертизи.
Ні орган опіки та піклування, ні суд не цікавило в якому середовищі проживає малолітня дитина, які стосунки у неї склалися зі співмешканцем ОСОБА_1 .
Доводи осіб, які подали відзиви
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. З початку повномасштабного вторгнення в Україну російською федерацією відповідач жодного разу не бачився з малолітньою дитиною, переховуючись від воєнних дій, виїхав у невідомому напрямку, у судове засідання не з`являвся з посиланням на небезпечну обстановку у м. Миколаєві. На зв`язок з дитиною відповідач не виходить більше року, не цікавиться її життям після введення воєнного стану в Україні.
Отже, фактичне місце перебування відповідача невідоме, тому безпідставними є його доводи про незаконність висновку органу опіки та піклування, оскільки відповідача не повідомлено про засідання 29 листопада 2022 року.
У травні 2023 року ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якій фактично підтримав доводи касаційної скарги.
У травні 2023 року служба у справах дітей Миколаївської міської ради направила лист до Верховного Суду, в якому у тому числі просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін, тобто фактично цей лист є відзивом на касаційну скаргу, який не було направлено усім учасникам справи, а відповідно до вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Таким чином, відзив на касаційну скаргу не береться до уваги Верховним Судом й залишається без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311 цс 19).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24 липня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2019 року у справі № 487/3728/19 позов ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_1 разом з донькою фактично проживає у належному їй на праві власності житловому будинку, загальною площею 138,8 кв. м, по АДРЕСА_1, а зареєстрована вона у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа директора Миколаївської спеціалізованої І-ІІІ ступенів школи № 22 з поглибленим навчанням англійської мови з 1 класу Миколіївської міської ради від 23 вересня 2020 року малолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у спеціалізованій школі, характеризується виключно позитивно, мати приділяє належну увагу вихованню дитини, постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори, є активним учасником усіх батьківських громадських справ класу (а. с. 8).
З 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 набула статус суб`єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до звітної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2021 року загальна сума доходу за звітний період ОСОБА_1 вказана 25 000 грн.
01 червня 2021 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3, проте відповідно до інформації, наданої органом опіки та піклування наявні, своє фактичне місце проживання відповідач органу опіки та піклування не повідомив, зазначавши, що бажає щоб місце проживання дитини було за місцем його реєстрації, а його періодичні відрядження не стосуються суті спору.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29 листопада 2022 року малолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у двоповерховому будинку з сучасним ремонтом та гарною присадибною ділянкою, житло сучасно та естетично мебльоване. Дитина має окрему кімнату, окремий санвузол, гардеробну, забезпечена сезонними речами, іграшками, книгами, шкільним приладдям.
Місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виходячи з інтересів дитини, рекомендовано визначити з матір`ю (а. с. 137).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частинах першій та другій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.