Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 743/212/19
провадження № 61-11752св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецьке обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приходько Олени Сергіївни на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Логвіної Т. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Висоцької Н. В., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецьке обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву АТ "Ощадбанк"мотивувало тим, що 10 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 22032016, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 23 500,00 доларів США зі сплатою 12 процентів річних строком до 09 вересня 2027 року.
10 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 22032016, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 22032016.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог станом на 14 січня 2020 року, становила 28 503,09 доларів США, із яких: 15 862,24 доларів США - основний борг; 161,66 доларів США - заборгованість за процентами; 10 952, 61 доларів США - заборгованість за простроченими процентами; 3,79 доларів США - пеня; 582,49 доларів США - 3 % річних на суму простроченого кредиту; 940,30 доларів США - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
АТ "Ощадбанк"просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 503,09 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 682 005,53 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" в особі філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" суму основної заборгованості за кредитом у розмірі 15 862,24 доларів США, нараховані проценти за кредитом у розмірі 161,22 доларів США, прострочені проценти за кредитом - 7 452,20 доларів США, а всього - 23 475,66 доларів США.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами належним чином не виконувались свої зобов`язання за договором кредиту та поруки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку на користь банка з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення пені, суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідачка має статус внутрішньо переміщеної особи, а також положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Також суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 3 % річних на суму простроченого кредиту та 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів, оскільки за прострочення виконання зобов`язання договором передбачена відповідальність у вигляді сплати процентів, розмір яких встановлено саме цим договором.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційні скарги АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 20 серпня 2020 року змінено у частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення 582,49 доларів США - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 940,30 доларів США - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості та процентів з урахуванням строку позовної давності, а також щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Разом з тим, враховуючи, що право кредитодавця нараховувати індекс інфляції та три проценти річних з`являється після закінчення строку кредитного договору або після моменту, коли банк використав право вимоги на дострокове повернення всієї суми кредиту, що залишається несплаченою, проте з матеріалів справи не вбачається, що банк застосував право вимоги на дострокове повернення всієї суми кредиту, що залишається несплаченою, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 та АТ "Ощадбанк" задоволено частково (провадження № 61-10343св21).
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у частині задоволених позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 змінено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 22032016 у розмірі 19 359,88 доларів США, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту - 3 329,28 доларів США, нарахованої з 30 січня 2016 року, заборгованості за тілом кредиту, яка стягується достроково, - 10 476,64 доларів США, простроченої заборгованості за процентами - 5 392,3 доларів США, нарахованої з 30 січня 2016 року, заборгованості за нарахованими процентами - 161,66 доларів США.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у частині позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних на суму простроченого кредиту та 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Частково скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають нарахуванню та стягненню у разі наявності факту прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання незалежно від того, чи скористався кредитодавець правом на дострокове повернення кредиту, тобто строк кредитування припинився, чи договірні відносини між сторонами тривають. При цьому проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню у межах строків позовної давності, однак можуть бути обчислені на момент ухвалення судового рішення, якщо про це позивач заявив вимогу.
Тому дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку із чим помилково відмовив у стягненні 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентам, про стягнення яких зазначав позивач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних задоволено частково і в цій частині рішення скасовано та частково задоволено зазначені вимоги.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" 3 % річних у загальній сумі 391,93 долар США.
Це рішення в частині розподілу судових витрат змінено, стягнуто на користь АТ "Ощадбанк" у відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви: з ОСОБА_1 - 3 768,84 грн; з ОСОБА_2 - 4 153,84 грн.
Стягнуто з АТ "Ощадбанк" судовий збір у сумі 1 170,07 грн на користь держави.
Стягнуто на користь АТ "Державний ощадний банк України"
у відшкодування сплаченого судового збору: з ОСОБА_1 - 6 593,16 грн; з ОСОБА_2 - 7 783,80 грн.
Стягнуто на користь АТ "Ощадбанк" з рахунку переплату судового збору при поданні апеляційної скарги у сумі 13 070,40 грн, які підлягають поверненню з державного бюджету.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині нарахування 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентам, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не виконує належним чином вимоги за договором іпотечного кредиту, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові раді від 09 лютого 2017 року.
Суд апеляційної інстанції частково задовольнив вимоги банку та виходив з того, що у силу частини четвертої статті 82, статті 266 ЦК України, а також враховуючи, що 3 % річних є додатковими вимогами, за період з 30 січня 2016 року по 14 січня 2020 року, АТ "Ощадбанк" не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення 3 % річних на суму простроченого кредиту та на суму нарахованих і несплачених процентів.
Суд апеляційної інстанції, виходив з розрахунку 3 % річних на суму простроченого кредиту та на суму нарахованих та несплачених процентів, виконаних і наданих позивачем і правильність яких не спростовано відповідачами, тому вважав, що розмір належних до стягнення позивачу 3 % річних встановить у розмірі 391,93 доларів США, які підлягають стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Приходько О. С., з яких вона просить відхилити апеляційну скаргу у частині, що розглядається, оскільки вони суперечать описаним вище встановленим у справі обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Приходько О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про задоволення позову.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції, до правовідносин, які склалися, мав застосувати положення статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", у редакції Закону України від 18 липня 2022 року № 2417-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо приведення окремих його положень у відповідність до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб, які залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях України, від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики.
Ці зміни набрали чинності 03 серпня 2022 року, тобто з об`єктивної причини ОСОБА_1 не могла зазначити ці підстави для доповнень позиції, викладеної у касаційній скарзі від 22 червня 2021 року, оскільки вони виникли вже після внесення законодавчих змін та спливу строку на доповнення касаційної скарги, що встановлений статтею 398 ЦПК України.
Заявник вказує, що ОСОБА_1 зверталася до Чернігівського апеляційного суду з виключних підстав - внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та просила застосувати норму закону, що виключає її відповідальність за кредитним договором.
Крім того, заявник вказує, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 сплатила 29 квітня 2014 року, що свідчило про належне виконання позичальником обов`язків, покладених кредитним договором. Станом на 14 квітня 2014 року у відповідача було відсутнє прострочення сплати платежів за спірним кредитним договором, тому до спірних правовідносин можуть бути застосовані норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та зобов`язання за договором від 10 вересня 2007 року мають бути покладені на російську федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(І)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Вирішення зазначеного спору має велике соціальне значення для ОСОБА_1, яка все життя прожила у м. Макіївка Донецької області, але з 2014 року вона не може повернутись додому, була позбавлена всіх можливостей нормального життя. ОСОБА_1 не може повернутись у м. Макіївку, не може проживати в іпотечній квартирі, не має ключів, жодних документів на квартиру, оскільки у 2014 році втікала від бойових дій, зібравши лише декілька важливих речей та доньку, яка має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження
№ 61-517св18), від 27 травня 2021 року у справі № 756/3350/15-ц (провадження № 61-5132св19).
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, а саме щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих території Донецької та Луганської області від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване на території, яка після укладання такого договору була тимчасово окупована.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року АТ "Ощадбанк" подало до Верховного Суду відзив про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права. Зазначає, що питання щодо прав та обов`язків осіб, тимчасово переміщених з Донецької та Луганської областей, врегульовано спеціальним законом, відповідно до якого заборонено нарахування тільки суми пені і штрафів на основну суму заборгованості, а не процентів за користування кредитом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Приходько О. С. про зменшення розміру сплати судового збору, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із Деснянського районного суду м. Чернігова.
У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 вересня 2007 року АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 22032016, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 23 500,00 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 09 вересня 2027 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.5 цього договору позичальник зобов`язувався сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 97 доларів 92 центи США, та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, внесенням готівки до каси банку або безготівковими перерахуваннями з рахунків, відкритих в ВАТ "Ощадбанк", починаючи з 01 жовтня 2007 року, на відповідні рахунки позичальника; у пункті 4.2 договору зазначено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (підпункт 4.2.2 договору про іпотечний кредит).
Відповідно до пункту 5.1 договору про іпотечний кредит за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі та чинним законодавством України.
За порушення взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитів, комісійних винагород та інших платежів позичальник зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення (пункт 5.2 договору іпотечного кредиту).