Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 757/74831/17
провадження № 61-8623св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Київський національний університет технологій та дизайну,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коновал Олени Василівни на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2017 року ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_3, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Київського національного університету технологій та дизайну про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що у трудових відносинах із Київським національним університетом технологій та дизайну, згідно із записами у трудовій книжці, він перебував у період з 01 жовтня 2015 року по 02 листопада 2017 року, однак, у фактичних трудових відносинах перебував з 27 серпня 2015 року, що заперечується керівництвом вказаного навчального закладу.
Позивач зазначав, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року № 547-р "Про реорганізацію державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління" (далі - ДВНЗ МАУ) та відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 19 червня 2015 року № 661 року "Про реорганізацію державного вищого навчального "Міжгалузева академія управління" зазначений державний навчальний заклад реорганізовано шляхом його приєднання до Київського національного університету технологій та дизайну з утворенням на його базі структурного підрозділу Університету. До моменту реорганізації шляхом приєднання, позивач працював доцентом у ДВЗН МАУ, до 30 червня 2015 року проводив заняття, приймав екзамени та заліки у приміщенні ДВНЗ МАУ. Із 01 липня 2015 року до 26 серпня 2015 року перебував у відпустці, після закінчення якої був попереджений керівництвом ДВЗН МАУ про те, що він з 27 серпня 2015 року виходить на роботу до Київського національного університету технологій та дизайну. Також, 06 серпня 2015 року він разом із іншими викладачами юридичного факультету мав співбесіду із керівництвом Київського національного університету технологій та дизайну і в цей же день написав заяву про переведення на посаду доцента кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну. На цій співбесіді було підтверджено те, що він повинен стати до роботи в Київському національному університеті технологій та дизайну ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прибувши 27 серпня 2015 року на нараду юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну, він отримав навчальне навантаження на перший семестр, почав готувати конспекти лекцій, виконувати іншу роботу, зокрема, був присутній на посвяті студентів І курсу юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну, яка відбулась 31 серпня 2015 року, а з 02 вересня 2015 року почав проводити лекційні та практичні заняття із студентами вже Київського національного університету технологій та дизайну.
Факт його перебування у трудових відносинах з Київським національним університетом технологій та дизайну у період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2105 року заперечується керівництвом Київського національного університету технологій та дизайну, оскільки в його трудовій книжці зроблено запис, що до 30 вересня 2015 року він працював у ДВНЗ МАУП, а лише з 01 жовтня 2105 року на підставі наказу ректора Київського національного університету технологій та дизайну ОСОБА_4 від 28 вересня 2015 року № 328 о.с. його переведено за його згодою на посаду доцента кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну, що не відповідає дійсності.
Позивач стверджував, що при звільненні за власним бажанням 02 листопада 2017 року він отримав довідку про підтвердження педагогічного стажу № 21-ВК, в якій зазначена аналогічна інформація. У цій довідці начальник відділу кадрів послався, зокрема, на накази Київського національного університету технологій та дизайну від 01 липня 2015 року № 122, від 06 серпня 2015 року № 150 та від 28 серпня 2015 року № 328 о.с., які пов`язані з його переводом на посаду доцента кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну і які можуть допомогти встановити дату початку його трудових відносин із Київським національним університетом технологій та дизайну з 27 серпня 2015 року. Позивач вказував, що ці обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та розкладом занять для студентів юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну на перший семестр 2015-2016 навчального року, записами у журналі обліку роботи викладача ОСОБА_1 на 2015-2016 навчальний рік.
Позивач вказував, що із отриманих відомостей із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 04 грудня 2017 року № 2006 вбачається, що заробітна плата до 26 серпня 2015 року, тобто до закінчення відпустки, нараховувалась йому ДВНЗ МАУ, а Київським національним університетом технологій та дизайну лише з 01 жовтня 2015 року, що вказує на те, що за період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року йому заробітна плата Київським національним університетом технологій та дизайну не нараховувалась та не виплачувалась, хоча він виконував у цей час обов`язки доцента кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету технологій та дизайну. Не були виплачені Київським національним університетом технологій та дизайну, як це передбачено статтею 47 КЗпП України, всі суми у день його звільнення - 02 листопада 2017 року за власним бажанням.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт його перебування у трудових відносинах з Київським національним університетом технологій та дизайну у період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року;
- стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну на його користь заборгованість заробітної плати за період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року у розмірі 6 864,32 грн, яка, з урахуванням індексу інфляції, становить 10 021,91 грн;
- стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 листопада 2017 року по 04 листопада 2019 року за 503 дні розрахункового періоду у сумі 358 724,51 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, ухваленим у складі судді Писанця В. А., позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Київським національним університетом технологій та дизайну у період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року.
Стягнуто з Київського національного університету технологій та дизайну на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, з урахуванням індексу інфляції, у сумі 10 021,91 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 358 724,51 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач перебував у трудових відносинах з Київським національним університетом технологій та дизайну, а також з ДВНЗ МАУ, який реорганізовано шляхом приєднання, у період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року. Оскільки при звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку, тому, встановивши факт трудових відносин позивача з відповідачем, суд з урахуванням приписів статей 116, 117 КЗпП України стягнув заборгованість із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При задоволенні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 27 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 10 021,91 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивачу не нарахована та не сплачена заробітна плата у розмірі 6 864,32 грн.
Врахувавши, що останнім місяцем, за який не сплачено позивачу заробітну плату, є вересень 2015 року, суд першої інстанції здійснив обчислення приросту індексу споживчих цін з жовтня 2015 року.
В основу висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 358 724,51 грн суд першої інстанції поклав обчислення, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача: вересень та жовтень 2017 року, врахував, що розмір нарахованої заробітної плати, згідно з довідкою про доходи та розрахункового листка, які наявні у матеріалах справи, у вересні 2017 року - 10 218,60 грн, у жовтні - 19 734,56 грн, а тому, загальна сума за два останні місяці склала 29 953,16 грн, кількість робочих днів у вересні 2017 року - 21, у жовтні - 21, що загалом складає - 42 дні. Відповідно, середньоденна заробітна плата становила 713,17 грн (29 953,16 : 42).
Обраховуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції визначив, що кількість робочих днів з 03 листопада 2017 року по день винесення судового рішення складає 503 робочі дні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_2 : ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу Київського національного університету технології та дизайну задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року
у частині стягнення з Київського національного університету технологій та дизайну на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, які є правонаступниками ОСОБА_1, середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено.
Зменшено стягнення з Київського національного університету технологій та дизайну на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, які є правонаступниками ОСОБА_1, розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку
з 358 724,51 грн до 20 000,00 грн.
У решті рішення суду залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині встановлення факту та стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд апеляційної інстанції вказав, що внаслідок реорганізації ДВНЗ МАУ шляхом приєднання його до Київського національного університету технологій та дизайну, у результаті якого припиняється діяльність однієї юридичної особи та відбувається передача всіх прав і обов`язків, у тому числі у трудових відносинах, до іншої юридичної особи, у цьому випадку - Київського національного університету технологій та дизайну. Суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що реорганізація ДВНЗ МАУ, яким з працівником ОСОБА_1 укладений трудовий договір (контракт), не припиняє дію цього договору. При цьому вважав, що позивач має право на отримання виплат, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції врахував: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 358 724,51 грн із встановленим розміром заборгованості із заробітної плати, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 10 021,91 грн, визнання відповідачем вимог позивача у частині виплати коштів на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу за 2016-2017 роки, яка з вирахуванням видатків та відрахувань до пенсійного фонду, у розмірі 9 587,24 грн вже виплачена позивачу, дій позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коновал О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині встановлення факту та стягнення заборгованості із заробітної плати сторони не оскаржили, тому у касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій у цій частині не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коновал О. В. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
04 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвокат Коновал О. В. про поновлення строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
22 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково змінив законне рішення суду першої інстанції.
Посилаючись на положення статті 116, 117 КЗпП України заявник вказує, що позивач мав право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Звертає увагу на існування критеріїв щодо визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку, сформований у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, а саме: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу належних до виплати працівників сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між вказаними сторонами після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні були сплачені роботодавцям; прийняття судом рішення щодо частково задоволення вимог працівника про виплату належної йому при звільненні розрахунку сум у строки, визначенні статтею 116 КЗпП України.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні урегульовано нормами трудового права, як у КЗпП України так і у Законі України "Про оплату праці" і не потребує додаткового застосування норм ЦК України, оскільки правова природа такого відшкодування здійснює функцію гарантування прав найманих працівників, а не станційну за невиконання стороною своїх зобов`язань. Заявник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 березня 2019 року у справі № 569/12154/17 (провадження № 61-11689св18), від 28 березня 2019 року у справі № 569/14363/17 (провадження № 61-16549св18).
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року Київський національний університет технологій та дизайну подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без розгляду, а постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року - без змін.
Звертає увагу, що справа довгий час перебувала на розгляді у суді першої інстанції, тому стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з грудня 2017 року по грудень 2019 року відбулося не з вини відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 08 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДВНЗ МАУ, займав посаду виконуючого обов`язки доцента кафедри цивільно-правових дисциплін, з 01 січня 2015 року переведений на посаду виконуючого обов`язки доцента кафедри публічного і приватного права юридичного факультету.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року № 547-р прийнято пропозицію Міністерства освіти і науки щодо реорганізації ДВНЗ МАУ шляхом приєднання до Київського національного університету технологій та дизайну з утворенням на його базі структурного підрозділу університету.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 19 червня 2015 № 661 припинено юридичну особу - ДВНЗ МАУ шляхом реорганізації (приєднання) його до Київського національного університету технологій та дизайну.
На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 19 червня 2015 № 661 "Про реорганізацію державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління"" наказом Київського національного університету технологій та дизайну від 01 липня 2015 року № 122 створено комісію з реорганізації, а саме, приєднання ДВНЗ МАУ, як структурного підрозділу університету, введено до структури університету структурний підрозділ - юридичний факультет.
Пунктом 3, підпунктами 4.5., 4.10. зазначеного наказу, передбачено забезпечення виконання плану згідно з додатком 2, забезпечення організацію заходів, пов`язаних з подальшим працевлаштуванням працівників ДВНЗ МАУ, надано пропозицію начальнику відділу кадрів ОСОБА_7 щодо забезпечення працевлаштування співробітників та оформлення їх особових справ.