Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 682/3632/18
провадження № 61-1182св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дем`янова Олена Вікторівна, на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року у складі судді Стасюка Р. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О.,
Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що нежитлове приміщення, у якому він здійснював підприємницьку діяльність з виробництва меблів для ванних кімнат в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі. До 2011 року позивач здійснював діяльність на підставі усного дозволу власника, а з 30 квітня 2011 року сторони почали укладати між собою договори про спільне користування нежитловим приміщенням. Проте, з 03 серпня 2018 року позивач не може потрапити у вказане приміщення, яке було надано йому у користування, оскільки працівники охоронної фірми його не пускають. Вважає, що ОСОБА_3 незаконно та безпідставно заволодів належним позивачу майном.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії ОСОБА_3 щодо недопущення його на територію нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, неправомірними та зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні цим приміщенням для здійснення підприємницької діяльності та належним позивачу майном.
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у жовтні 2009 року для розвитку бізнесу він придбав приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1818,3 кв. м. З 2010 року і до цього часу він використовує своє приміщення як склад для зберігання меблевих умивальників та інших матеріалів. За роки співпраці з ОСОБА_1 накопичені ОСОБА_3 запаси продукції той намагається привласнити собі. Договорів про спільне використання нежитлового приміщення від 30 квітня 2011 року № б/н, 30 квітня 2013 року № б/н, 30 квітня 2016 року № б/н він не підписував. Крім того, вказані договори нотаріально не посвідчені.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати договори про спільне використання нежитлового приміщення від 30 квітня 2011 року № б/н, 30 квітня 2013 року № б/н, 30 квітня 2016 року № б/н недійсними.
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Нетішинського міського суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, провадження у даній справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Розʼяснено позивачу, що розгляд такої справи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за характером спірних правовідносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позови містять ознаки господарського спору, сторонами в якому є фізичні особи-підприємці, позов пред`явлено з метою захисту порушених прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені та пов`язані із здійсненням господарської діяльності.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року - без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 січня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дем`янова О. В., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
07 лютого 2023 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Цвігуна В. В. подав доВерховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
18 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що нежитлове приміщення телятника загальною площею 1818,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, придбано ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02 жовтня 2009 року.
В зазначеному приміщенні було проведено реконструкцію під цех для виробництва меблів.
ОСОБА_3 з 18 травня 1994 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП). Видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є, зокрема, оптова торгівля та виробництво меблів.
ОСОБА_1 з 23 квітня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП). Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є, зокрема, оптова торгівля та виробництво меблів.
Договори про спільне використання спірного нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладені 30 квітня 2013 року та 30 квітня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як фізичними особами-підприємцями, мають ознаки господарського договору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.