Постанова
Іменем України
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 345/4558/20
провадження № 61-13119св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Максюти І. О., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві власності належить частина земельної ділянки, кадастровий номер 2610400000:08:007:0018, на АДРЕСА_1, інша частина цієї земельної ділянки належить її сину - ОСОБА_4 . Суміжним власником земельної ділянки є ОСОБА_5, яка разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 самовільно захопила належну їй частину земельної ділянки, розміром 8 кв. м, а саме 7 кв. м - вздовж огорожі за гаражем шляхом встановлення тимчасової споруди з дошок і 1 кв. м шляхом встановлення огорожі на бетонній основі. Факт самовільного зайняття частини земельної ділянки підтверджується зробленими директором КП "Земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради" Семаком І. замірами, які відображені у плані землекористування за 2015 рік. Відповідачка добровільно відмовляється звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, органами місцевого самоврядування спір між сторонами не може бути вирішено з причин перебування належної позивачці земельної ділянки у приватній власності, поліція вказує на відсутність складу кримінального правопорушення, проте підтверджує факт зайняття ділянки, а Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проводить перевірку за поданою нею заявою.
Враховуючи наведене, позивач просила зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй самовільно захоплену частину земельної ділянки, розміром 8 кв. м (7 кв. м вздовж огорожі за гаражем і 1 кв. м на межі) та перенести огорожу відповідно до межі її земельної ділянки згідно з кадастровим планом земельної ділянки 2610400000:08:007:0018 та стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою як власником земельної ділянки, загальною площею 0,0532 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, заявлені вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, однак доказів, які б свідчили про порушення відповідачкою її прав, до суду не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_1 розміром 8 м. кв, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2610400000:08:007:0018 шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 встановленої огорожі довжиною 7 кв. м за гаражем і 1 кв. м на межі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт порушення права власності позивачки, шляхом вчинення їй перешкод у доступі до належної їй земельної ділянки, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Тому позивачка має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15 грудня 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2022 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення постанов Кабінету Міністрів України від 14 січня 2005 року № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" та від 22 липня 2016 року № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" в частині здійснення державного контролю органами Держгеокадастру щодо встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та обстеження земельних ділянок, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а.
Вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки є передчасними, оскільки у справі відсутні матеріали перевірки земельної ділянки управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області як єдиного уповноваженого органу, який має право встановлювати факт самовільного зайняття земельної ділянки.
Доводи відзивів на касаційну скаргу
У січні 2023 року Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало письмові пояснення щодо касаційної скарги ОСОБА_2, в якій зазначило, що згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, Головне управління здійснює державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття. 15 липня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з приводу вирішення питання самовільного зайняття земельної ділянки. Листом від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 була проінформована про те, що для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки їй необхідно здійснити комплекс заходів, пов`язаний із визначенням та відновленням її меж. Оскільки до повноважень Головного управління не відноситься здійснення кадастрової зйомки, яка проводиться з метою визначення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, визначення площі самовільно зайнятих земельних ділянок, перевірка спрямована на встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 проведена не була.
У січні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кузик В. І., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статі 389 ЦПК України.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 05 травня 2005 року серія ІФ № 040916 позивач ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2610400000:08:007:0018, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
18 липня 2007 року на підставі договору дарування ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_4 частину вказаної земельної ділянки площею 0,0468 га (том 1, а. с.11).
Тобто ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0532 га, а ОСОБА_4 - земельної ділянки площею 0,0468 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Належна ОСОБА_1 земельна ділянка межує з належною відповідачці земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .
За інформацією Виконавчого комітету Калуської міської ради від 26 травня 2009 року заява ОСОБА_1 щодо встановлення меж у натурі розглянута. Повідомлено, що за генеральним планом та ситуаційним планом межі земельної ділянки розміщені правильно та відповідають виданому державному акту (том 1, а. с. 25).
Під час складання приватним підприємством "ГЕО" технічного звіту з виготовлення державного акта про право приватної власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_1 від 17 лютого 2005 року встановлено, що ОСОБА_2 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_1, розміром 8 кв. м, а саме 7 кв. м вздовж огорожі за гаражем - встановлена тимчасова споруда з дошок і 1 кв. м - встановлена огорожа на бетонній основі за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 79-101).
Листом від 27 липня 2020 року № С-165/0-304/6-40 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки їй необхідно здійснити комплекс заходів, пов`язаний із визначенням та відновленням її меж, із залученням відповідних сертифікованих спеціалістів у порядку, передбаченому частиною першою статті 107 ЗК України (том 1, а. с. 35).
Висновком земельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Самулевичем В. М. від 15 серпня 2022 року за зверненням адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_7, та висновком вказаного експерта за результатами проведеної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2022 року за зверненням адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_2 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_1, розміром 8 кв. м, а саме 7 кв. м вздовж огорожі за гаражем - встановлена тимчасова споруда з дошок і 1 кв. м - встановлена огорожа на бетонній основі за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт розміщення встановленої ОСОБА_2 тимчасової споруди з дошок 7 кв. м вздовж огорожі за гаражем і 1 кв. м - огорожі на бетонній основі за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив судовий експерт Самулевич В. М.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.