ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/7408/20
провадження № К/9901/25720/21, №К/9901/29594/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Базилевського С.Б.,
представника відповідача - 1 - Ферштей А.М.,
представника відповідача - 2 - Шокуна О.В.,
представника третьої особи - Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України - Мулюн К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Рада національної безпеки і оборони України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Погрібніченка І.В., Шулежка В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів: Кобаля М.І., Степанюка А.Г.) у справі №640/7408/20,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС України, відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - МТОТ ), про:
- визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України, що полягає у невнесенні до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1, шляхом виключення позиції 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 888;
- зобов`язання Міністерства закордонних справ України внести до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1, шляхом виключення позиції 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 888;
- визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, що полягає у невнесенні до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1, санкцій шляхом виключення позиції 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)";
- зобов`язання Кабінету Міністрів України внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1, санкцій шляхом виключення позиції 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що підстав передбачених статтею 3 Закону України "Про санкції" для застосування санкцій до ОСОБА_1 не існує, оскільки ніяких дій, які б створювали реальні чи потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяли б терористичній діяльності та/або порушували права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводили до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, позивач не здійснював. Через застосування до ОСОБА_1 санкцій рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018), він та його сім`я потрапили в складну життєву ситуацію. Він не може розпорядитись власним майном, не може отримувати кошти, оскільки не може скористуватись послугами банків, не може забезпечувати фінансово свою сім`ю, відповідно знаходиться у дуже складному фінансовому становищі. Крім того, життя рідних позивача та його у суспільстві ускладнилось, страждає репутація, відносини з людьми псуються через перебування в санкційному списку.
3. ОСОБА_1 зазначав, що намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звертався до Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України з численними запитами щодо підстав включення останнього до санкційного списку, однак станом на 27.03.2020 від Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України, як ініціаторів щодо застосування до ОСОБА_1 санкцій, інформації та доказів (документів) щодо підстав для застосування до позивача санкцій не надано і жодних дій щодо припинення порушення прав позивача здійснено не було. Позивач вважав, що наслідком бездіяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України є порушення його законних прав, свобод та інтересів тощо.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено повністю.
5. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для застосування до позивача спірних санкцій, визначених статтею 4 Закону України "Про санкції"; при цьому, надані листи відповідачів і третіх осіб з приводу застосування до позивача таких санкцій та підстав для їх скасування суперечать один одному, не підтверджують правомірності застосування спірних санкцій, та фактично вказують на відсутність механізму для їх скасування і перекладення органами відповідального один з одного; разом з тим, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, Прокуратурою Автономної Республіки Крим повідомлено, що матеріали, які підтверджують дії ОСОБА_1 на шкоду національній безпеці, а також порушують права і свободи людини і громадянина - відсутні.
6. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначали, що оспорювані санкції до позивача були застосовані саме за ініціативи МЗС України та за поданням КМУ і не були переглянуті та скасовані, не зважаючи на багаторазові постійні протягом майже півтора роки (з липня 2018 року по грудень 2019 року) звернення позивача особисто та звернення на його захист Народного депутата України ОСОБА_2, оскільки МЗС України у порядку, визначеному законодавством, відповідну пропозицію до КМУ не направляло, а КМУ не зверталося до РНБО України щодо скасування таких санкцій;
7. У контексті аналізу спірних правовідносин суди попередніх інстанцій звертали увагу на те, що фактично листами, які направлялися відповідачами та РНБО у відповідь на багаточисленні звернення позивача та Народного депутата України ОСОБА_2 (зокрема листи від 18.07.2018, 31.05.2019, 14.06.2019, 11.10.2019, 20.11.2019, 17.01.2020), повідомлялося про відсутність у відповідного органу компетенції щодо встановлення підстав для скасування застосованих до позивача санкцій та щодо необхідності вирішення цього питання іншим органом.
8. Суди першої та апеляційної інстанцій вказували, що листи МЗС України до КМУ, зокрема, від 05.08.2019 №610/13-994/169дск та від 11.10.2019 №610/13-994-218, суперечать один одному.
9. Виходячи із зазначених обставин у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що відповідачами не було вчинено належних прямо передбачених законодавством дій для вирішення питання щодо скасування застосованих до позивача санкцій та фактичного відновлення повного обсягу його конституційних прав.
10. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали, що як вбачається з матеріалів цієї справи та не спростовується сторонами, позивач у 2014 році залишив територію АР Крим і в правоохоронних органів (зокрема, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Генеральної прокуратури України, Прокуратури АР Крим) відсутні жодні матеріали, які б підтверджували вчинення ним будь-яких дій на шкоду національній безпеці та/або порушення прав і свобод людини та громадянина, а також відсутні відповідні кримінальні провадження у відношенні Позивача та/або судові вироки.
11. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що відповідачами, які є суб`єктами владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не було доведено ні правомірності застосування та, відповідно, подальшого збереження застосованих до позивача санкцій, ні вчинення ними достатніх та необхідних прямо передбачених чинним законодавством дій для порушення процедури скасування таких санкцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
12. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України (далі також - касатор-1) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження №К/9901/25720/21), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
13. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Кабінет Міністрів України, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - норм частини першої, третьої, шостої статті 5 Закону України "Про санкції", а також частини четвертої статті 22 та статей 2, 245 КАС України.
14. В обґрунтування касаційної скарги відповідачем зазначається, що суди попередніх інстанцій: неправильно застосували (здійснили невірне тлумачення) частини 3, 6 статті 5 Закону України "Про санкції" та порушили статтю 22 КАС України, а саме - встановили протиправність застосування санкцій до позивача за рішенням РНБО, введеному в дію Указом Президента України, як підставу для задоволення позову, тобто фактично визнали протиправність рішення Президента України; неправильно застосували (здійснили невірне тлумачення) частини 1 статті 5 Закону України "Про санкції", а саме - всупереч Закону України "Про санкції" визначили Кабінет Міністрів України, як виключний орган, який має ініціювати перед Радою національної безпеки та оборони України, скасування санкцій до позивача; порушили статті 2, 245 КАС України, а саме - застосували неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тощо.
15. Касатор вказує, що при введенні в дію рішення РНБО про такі санкції, Президент як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції; судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента повторно оцінити наявність та достатність підстав для введення таких санкцій в межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але, з іншого боку, суд може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій; за відсутності відповідного рішення Верховного Суду, як суду першої інстанції, яке набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування Указу Президента про введення в дію рішення РНБО в частині застосування санкцій до певної особи, законність застосування таких санкцій не може бути предметом оцінки, як зі сторони адміністративного суду, так і зі сторони органів виконавчої влади; оцінка досягнення мети застосування санкцій, як підстави для їх скасування, відноситься до дискреційних повноважень суб`єкта, який прийняв рішення про їх застосування, що відповідно до принципу розподілу влади, виключає можливість судів самостійно визнавати достатніми підстави для ініціювання скасування зазначених санкцій.
16. Окрім того, касатор-1 зазначає, що обраний позивачем та застосований судами попередніх інстанцій, спосіб захисту порушеного права, не є ефективним, адже, за умови, коли рішення про застосування та скасування санкцій до/з позивача приймаються РНБО України і вводиться в дію Указом Президента України, і пропозиції (ініціювання) Уряду щодо застосування та скасування таких санкцій для зазначених суб`єктів є підставою для таких дій, але не є обов`язковими (Уряд може ініціювати, але не може зобов`язувати); визнання протиправною бездіяльність Уряду та зобов`язання вчинити певні дії не приведе до відновлення порушеного права.
17. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у даній справі - без змін.
18. До Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження №К/9901/29594/21) звернулось також Міністерство закордонних справ України (далі також - касатор-2), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України та зобов`язання Міністерства закордонних справ України вчинити певні дії, та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство закордонних справ України, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норм частини 3 статті 5, частини 6 статті 5 Закону України "Про санкції", а також пунктів 3, 8 Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №888.
20. В обґрунтування касаційної скарги відповідачем, окрім іншого, зазначається, що замість визначення питання наявності у МЗС України повноважень та підстав для ініціювання зміни/скасування санкцій щодо позивача, суди попередніх інстанцій дослідили питання правомірності накладення санкцій, введених Указом Президента України відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про санкції", які позивачем не оскаржувались; таким чином, суди вийшли за межі позовних вимог, постановивши рішення на підставі обставин, які не перебувають у причинному зв`язку з діями/бездіяльністю МЗС України.
21. Касатор-2 вказує, що системний аналіз Закону України "Про санкції" у взаємозв`язку з пунктом 3 Порядку №888, дає підстави стверджувати, що суди помилково визнали бездіяльність МЗС України протиправною та відповідно зобов`язали вчинити дії, оскільки такі повноваження належать до компетенції інших державних органів; покладення на МЗС України обов`язку внесення Кабінету Міністрів України пропозицій щодо внесення змін до санкцій знаходиться поза межами компетенцією МЗС України.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
22. Касаційна скарга Кабінету Міністрів України до Верховного Суду надійшла 13 липня 2021 року.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №640/7408/20 (адміністративне провадження №К/9901/25720/21).
25. Касаційна скарга Міністерства закордонних справ України до Верховного Суду надійшла 10 серпня 2021 року.
26. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
27. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства закордонних справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №640/7408/20 (адміністративне провадження №К/9901/29594/21).
28. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 грудня 2021 року на 15:00 год. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався: на 01.02.2022 (о 15:00 год); на 22.02.2022 (о 15:00 год.); на 20.12.2022 (о 15:00 год.); на 14.03.2023 (о 15:00 год.); на 11.04.2023 (о 15:00 год.); на 16.05.2023 (о 15:00 год.); на 30.05.2023 (о 15:00 год.).
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, був депутатом Верховної Ради АР Крим VІ скликання.
30. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 21.06.2018, введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції".
31. Відповідно до пункту 1590 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 до ОСОБА_1 безстроково застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", а саме: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
32. 02 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Президента України Порошенка П.О. з вимогою виключити його з санкційного списку, уведеного в дію Указом Президента України від 14.05.2018 №126/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
33. У вищезазначеній заяві позивачем було зазначено, що санкції відносно нього застосовано незаконно, оскільки він ніякою терористичною діяльністю не займався. Також вказано, що Прокуратурою Автономної Республіки Крим під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42016010000000046 та № 42015000000000584, внесених до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.03.2016, в рамках яких позивач був неодноразово допитаний в якості свідка, встановлено, що позивач дійсно був обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, будь-якої участі у засіданнях представницьких органів на тимчасово окупованій території півострова Крим не брав. З моменту захоплення Верховної Ради Автономної Республіки Крим участь у жодному із голосувань не брав.
34. Листом заступника секретаря РНБО України Литвиненка О. від 18.07.2018 №410/22-01 позивача повідомлено, що його звернення скеровано до Кабінету Міністрів України. Також, у вказаному листі висловлене прохання доручити заінтересованим органам виконавчої влади розглянути зазначене звернення та за результатами розгляду проінформувати заявника.
35. Не отримавши відповіді по суті питання, поставленого у своєму зверненні, позивач звернувся до Народного депутата України ОСОБА_2 .
36. Народним депутатом України ОСОБА_2 направлено депутатські звернення від 30.05.2019 №202 до Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України та Ради національної безпеки та оборони України, в якому останній просив пояснити причини включення ОСОБА_1 до списку осіб, щодо яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції); підготувати пропозиції щодо скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом виключення позиції 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176; подати такі пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України; притягнути до відповідальності осіб, винних у порушені прав громадянина України ОСОБА_1 .
37. Листом від 31.05.2019 № 11/10-1740 Віце-прем`єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України ОСОБА_3 повідомлено, що запит Народного депутата України ОСОБА_2, оголошений на засіданні Верховної Ради України 31.05.2019 щодо скасування санкцій стосовно громадянина ОСОБА_1 та доручено опрацювати Міністерству закордонних справ України.
38. Листом від 14.06.2019 № 8/5/Д-312/30-3362 Служба безпеки України повідомила Народного депутата України ОСОБА_2, що Службою безпеки України не вносилися пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій до ОСОБА_1 . Водночас, викладену в запиті інформацію враховано відповідними підрозділами Служби безпеки України в оперативно-службовій діяльності. За наявності підстав, буде вжито заходів реагування згідно з чинним законодавством України.
39. Листом від 14.06.2019 № 905/14-08/2-19 Секретарем РНБО України повідомлено Народного депутата України ОСОБА_2, що пропозиції щодо застосування санкцій до вказаної депутатському запиті фізичної особи виносилися на розгляд Ради національної безпеки і оборони України Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 18.04.2018 №258-р). З огляду на викладене, депутатський запит направлено до Кабінету Міністрів України, як ініціатора застосування санкцій. Також повідомлено, що у випадку надходження пропозицій щодо скасування санкцій від уповноважених Законом України "Про санкції" органів, зокрема Кабінету Міністрів України, вони будуть винесені на розгляд РНБО України в установленому порядку.
40. У подальшому, Народний депутат України ОСОБА_2 звернувся до Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України з листом від 01.10.2019 № 14 з проханням підготувати пропозиції щодо скасування санкцій відносно ОСОБА_1 .
41. Листом від 11.10.2019 № 610/12-091-961 Міністерство закордонних справ України повідомило, що про результати опрацювання депутатського запиту Міністерство закордонних справ України інформувало Кабінет Міністрів України листом від 11.10.2019 №610/13994-218дск. Також зазначено, що з огляду на отриману від причетних центральних органів виконавчої влади та компетентних органів інформації, Міністерство закордонних справ України не має обґрунтованих підстав для внесення пропозицій стосовно змін до діючих санкцій.
42. Народний депутат України ОСОБА_2 звернувся до Кабінету Міністрів України з листом від 19.11.2019 №15 з вимогою доручити Міністерству закордонних справ України негайно надати розгорнуту відповідь щодо підстав застосування до ОСОБА_1 санкцій, а також підготувати пропозиції щодо скасування санкцій шляхом виключення позицій 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176.
43. Листом від 20.11.2019 № 610/13-212/4-1141 Міністерством закордонних справ України повідомлено, що на виконання резолюцій Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України від 14.06.2019 №19261/1/1-19 та від 14.06.2019 № 19237/1/1-19 щодо опрацювання депутатських запитів від 30.05.2019 № 202 та від 30.05.2019 № 203 Міністерство закордонних справ двічі зверталося до причетних центральних органів виконавчої влади та інших заінтересований відомств України з проханням у невідкладному порядку надати наявну, максимально повну інформацію щодо фактів по суті даного питання. Зважаючи на отриману від причетних центральних органів виконавчої влади та компетентних органів інформацію, Міністерство закордонних справ України не має відповідно до вимог чинного законодавства обґрунтованих підстав для внесення пропозицій стосовно змін до діючих санкцій.
44. ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України з листом від 18.12.2019, в якому просив внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом, виключення позиції 1590 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176.
45. Листом від 17.01.2020 № 610/19-212/4-38 Міністерство закордонних справ України повідомило позивача, що воно не уповноважено самостійно приймати рішення у сфері застосування, скасування чи внесення змін до санкцій. Вказано, що Міністерство вчергове звернулось до органів влади з проханням терміново надати наявну у них максимально повну інформацію, що може слугувати підставою для внесення змін, доповнень чи перегляду (зняття) санкцій, що наразі застосовуються. Такі запити було направлено до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Міністерства у справах ветеранів тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби фінансового моніторингу України та Державної міграційної служби України.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
46. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Статтею 40 Конституції України визначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
48. Частинами першою, третьою та сьомої статті 107 Конституції України встановлено, що Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
49. Верховною Радою України, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, прийнято Закон України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
50. За приписами статті 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
51. Відповідно до пунктів 1, 4 та 25 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII видами санкцій, згідно із цим Законом, є, зокрема: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України.
52. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
53. Частиною третьою статті 5 Закону № 1644-VII визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
54. Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1644-VII рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.
55. Приписами частини сьомої статті 5 Закону № 1644-VII обумовлено, що рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.
56. Процедура підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (далі - санкції), що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Закону України "Про санкції" визначена Порядком № 888 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 3 якого обумовлено, що підготовка та внесення Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій здійснюється відповідно до законодавства, у тому числі з урахуванням вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 54, ст. 2180; 2011 р., № 88, ст. 3199), державними органами, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування санкцій (були вчинені дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів) (далі - ініціатор), якщо інше не передбачено цим Порядком.
57. Згідно з пунктом 8 Порядку № 888 ініціатором внесення Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій на підставах, визначених у пунктах 2-4 частини першої статті 3 Закону, є МЗС. Такі пропозиції повинні відповідати вимогам, встановленим у пунктах 4 і 5 цього Порядку, з урахуванням наявного в МЗС обсягу інформації.