ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 287/310/21
провадження № 51-3797км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020065260000019 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватими та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК, у невстановлений день і час на балконі квартирі АДРЕСА_2 незаконно вирощував у квіткових горщиках 26 рослин конопель, які культивував та зрошував.
Під час огляду квартири працівниками поліції 07 серпня 2020 року вказані рослини коноплі, яка відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, було виявлено та вилучено.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Житомирський апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2022 року залишив це рішення без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор стверджує, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводи сторони обвинувачення в апеляційній скарзі про дотримання працівниками поліції вимог ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при проникненні до квартири і проведенні огляду місця події та безпідставно погодився з висновком місцевого суду у вироку про недопустимість протоколу цього огляду, як доказу в справі.
Також вважає, що сам по собі факт визнання місцевим судом недопустимим доказом постанови слідчого від 07 серпня 2020 року про визнання вказаних рослин коноплі речовими доказами та їх долучення до матеріалів справи не може тягнути за собою визнання недопустимими інших доказів, зокрема експертизи матеріалів, речовин та виробів.
Тому, на думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК і підлягає скасуванню.
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_8 просить залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги.
Захисник ОСОБА_8 у письмовій заяві просив розглядати провадження без участі сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 зазначеного Кодексу.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 апеляційний суд наведених вимог КПК у повній мірі не дотримався.
Так, не погодившись із вироком прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити новий вирок, оскільки, на переконання прокурора, в кримінальному провадженні було зібрано достатньо належних і допустимих доказів які доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.
Проте апеляційний суд ці доводи прокурора залишив без належного аналізу й оцінки і, фактично переписавши у своєму рішенні ті самі мотиви, що і суд першої інстанції, їх відхилив та залишив вирок без змін.
При цьому апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду у вироку про недопустимість протоколу огляду місця події від 07 серпня 2020 року як доказу в справі, оскільки дозвіл на проведення огляду було надано особою, яка не мала на це права, а також через відсутність у протоколі підпису криміналіста, даних про характеристики технічного засобу та носія інформації, які застосовувалися під час огляду, та фототаблиці до протоколу огляду.
Вважаючи цей протокол недопустимим доказом та зважаючи на незаконність постанови слідчого про визнання та долучення до матеріалів провадження речових доказів, апеляційний суд визнав правильним застосування місцевим судом доктрини "плодів отруйного дерева" щодо висновку експерта від 11 серпня 2020 року № 9/2-844.
Однак таку позицію апеляційного суду не можна визнати правильною з огляду на таке.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.
Метою проведення огляду місця події є безпосереднє сприйняття та вивчення слідчим, прокурором обстановки на місці події, виявлення слідів і предметів злочину, вилучення речових доказів, які мають або можуть мати відношення до обставин події, встановлення іншої необхідної інформації, що може мати значення в кримінальному провадженні, та фіксація цих даних у процесуальному документі - протоколі, в тому числі при необхідності, зі складанням планів, схем, графічних зображень, застосуванням фотозйомки, звуко- чи відеозапису, виготовленням відбитків та зліпків. Огляд місця події є однією з перших невідкладних слідчих дій.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.