ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2023року
м. Київ
справа № 634/1042/18
провадження № 51-620 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_7 та касаційну скаргу його законного представника ОСОБА_8 на вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120172204200000254, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Сахновщина Харківської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 заподіяну шкоду у розмірі 62 549, 68 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 серпня 2017 року, приблизно о 09 год, разом з неповнолітніми ОСОБА_10 та ОСОБА_11, перебуваючи на території домоволодіння останнього, яке розташоване на АДРЕСА_2, взяли з дозволу ОСОБА_11 пневматичну гвинтівку "Иж-38" калібру 4,5 мм, яка належить його вітчиму, спорядили її, і на дворі здійснювали постріли в бік огорожі.
В подальшому ОСОБА_7, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень, тримаючи в руках пневматичну гвинтівку, сказав ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що тепер знає куди йому стріляти і вони розцінили ці слова ОСОБА_7 як реальну загрозу для себе, розвернулися та заховалися в приміщенні гаражу, ОСОБА_10 у шафі, а ОСОБА_11 за відкритими дверцятами цієї шафи. ОСОБА_7, тримаючи заряджену гвинтівку в руках, а палець на спусковому гачку, попрямував слідом за ними в гараж та діючи ситуативно, протиправно, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11, маючи можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків та бажання чинити саме таким чином, тримаючи в руках заряджену пневматичну гвинтівку, спрямовану у бік ОСОБА_11, натиснув на спусковий гачок гвинтівки та влучив останньому в голову.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження, посилаючись на невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
На обґрунтовування своїх доводів зазначає, що його вина у суді першої інстанції не доведена поза розумним сумнівом та його дії неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки у нього був відсутній умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а тому вважає правильною кваліфікацію за ст. 128 КК України.
Вказує, що він не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, тому суд першої інстанції повинен був закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 419 КПК України, належним чином не спростував доводів його апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильної кваліфікації його діяння та суворості призначеного покарання.
Стверджує, що апеляційний суд вийшов за межі обвинувачення щодо фактичних обставин кримінального провадження, зазначених у вироку місцевого суду, порушивши його право на захист.
Посилається на те, що вказаний суд незаконно та безпідставно відхилив його клопотання про повторне дослідження доказів.
Вважає, що суди не врахували досудову доповідь з інформацією про його соціально психологічну характеристику, а тому призначене судом покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
У доповненні до касаційної скарги засуджений та у касаційній скарзі його законний представник ОСОБА_8, які є по суті аналогічні за змістом, просять скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування зазначають про те, що в порушення вимог ст. 370 КПК України суд першої інстанції обґрунтував вирок неналежними, недопустимими та недостовірними доказами, які не було оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку відповідно до положень ст. 94 КПК України.
Зазначають, що висновки експертиз є недостовірними, а тому їх не можна визнати допустимими доказами. Судовим експертом у висновку № 508-KE/17 від 05.12.2017 та висновку експерта № 288-KP/17 порушено стандарти та методика проведення судово-медичної експертизи, не здійснено фото-відеофіксацію пошкоджень та опис кулі, яку було вийнято з раневого каналу, не досліджено, чи була вказана куля випущена з гвинтівки ИЖ-38 чи з іншої зброї, чи відповідає раневий канал і пошкодження заряду до даної гвинтівки, судово-балістичними експертизами у висновках № 544 від 20.11.2017 та № 732 від 27.02.2018 не враховано особливість гвинтівки та відсутність запобіжника в конструкції, що дозволяло при її падінні самостійно вистрелити.
Вказують, що місцевим судом при призначенні покарання не було враховано такі пом`якшуючі обставини, як активне сприяння розкриттю злочину та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Стверджують, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до засудженого положення статей 69, 75 КК України із врахуванням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, оскільки не звернув належної уваги на встановлені в провадженні пом`якшуючі покарання обставини, дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, а також те, що засуджений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Вирок суду постановлений без урахування вимог статей 498-502 КПК України.
Не погоджуються з розміром стягнення моральної шкоди, вважають його занадто великим і таким, що суперечить обставинам вчиненого злочину та порушує принципи справедливості та розумності. Зазначають, що розмір шкоди нічим не обґрунтовано.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просила залишити їх без задоволення, а судові рішення без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що не погоджуючись із визнанням винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, скаржники оспорюють правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, наводять власну оцінку доказам, відмінну від оцінки, що надав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.
В основу вироку місцевий суд поклав:
- показання потерпілого ОСОБА_11, який вказав, що 02 серпня 2017 року, близько 09 год, до домоволодіння АДРЕСА_2, де він проживає, прийшли його товариші ОСОБА_7 та ОСОБА_10, з якими на передодні домовилися поїхати на ставок. Але у зв`язку з тим, що вітчим доручив йому обдирати на вікнах стару краску, вони залишилися. Коли прийшли хлопці, то вони пішли до гаражу шукати приладдя для зняття фарби. У гаражі ОСОБА_7 побачив рушницю і спитав, чи можна постріляти, і він, ОСОБА_11, дозволив. Першим здійснював постріл ОСОБА_7, який самостійно заряджав рушницю кулями. Коли ОСОБА_7 шукав куди здійснити постріл, повернувся до нього та ОСОБА_10, тримаючи в руках заряджену рушницю та дивлячись на них сказав, що знає куди буде стріляти. Він і ОСОБА_10 подумали, що ОСОБА_7 буде стріляти по них, і тому сховалися у гаражі, щоб ОСОБА_7 по них не вистрілив. Він сховався за відчиненою половинкою дверцят шафи. Через деякий час, щоб з`ясувати де знаходиться ОСОБА_7, він виглянув із-за дверцят, нічого не побачив та одразу відчув сильний біль, потім впав і більше нічого не пам`ятає. ОСОБА_7 з ОСОБА_10 завели його у будинок, де промивали рану. Тоді він зрозумів, що ОСОБА_7 здійснив постріл і влучив у нього. ОСОБА_7 просив його сказати батькам, що грали у "квача" і він, ОСОБА_11, упав та розбив голову, з чим погодився. Коли промили рану, прийшли батьки. 02.08.2017 року, о 16 год, його доправили до Сахновщинської лікарні, а потім до лікарні у м. Харків, де був прооперований;
- показання свідка ОСОБА_12 про те, що зранку 02.08.2017 вони з ОСОБА_7 прийшли до ОСОБА_11, де вирішили допомогти йому обідрати від старої фарби рами вікон, щоб швидше поїхати на ставок. ОСОБА_11 відкрив гараж, де вони помітили рушницю та набої, які лежали на полиці. Хто запропонував стріляти і хто здійснив постріл першим, не пам`ятає. ОСОБА_7 стріляв у залізо, яке лежало у дворі біля паркану на відстані приблизно 5 метрів від дверей гаражу, потім стріляв він. У подальшому ОСОБА_7 хотів ще постріляти і тримаючи в руці рушницю спочатку подивився на залізо, а потім на ОСОБА_11 та на нього і сказав, що знає куди буде стріляти. Вони злякалися, забігли до гаражу і ОСОБА_7 бачив це. У гаражі він, ОСОБА_10, сховався у шафі, закривши за собою одну половину дверцят, а ОСОБА_11 залишився стояти за другою половиною дверцят шафи, яка була відчинена. Не бачив, що сталося, а виглянув з шафи, коли почув звук пострілу. ОСОБА_11 лежав на спині, зі сторони правої скроні текла кров, був ледь в свідомості, не розмовляв. Він підійшов до ОСОБА_11, а ОСОБА_7 стояв біля виходу з гаража з рушницею в руках. Потім ОСОБА_7 підійшов до них без рушниці та запитував у ОСОБА_11, що з ним, але останній не відповідав;
- показання свідка ОСОБА_13, з яких слідує, що після вказаної події, під час зустрічі з ОСОБА_7 та його матір`ю, обвинувачений спочатку сказав, що послизнувся на траві, потім заявив, що перечепився та впав, а рушниця самостійно здійснила постріл. У ОСОБА_7 було декілька версій, у зв`язку з чим він зрозумів, що обвинувачений говорить неправду.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом протоколі огляду місця події від 03.08.2017 зфототаблицею (т. 2 а. п. 5-10); висновках судових експертиз № 288-КР/17 від 21.09.2017, № 544 від 20.11.2017, № 508-КЕ/17 від 05.12.2017 та № 732 від 27.02.2018 (т. 2 а. п. 15-16, 19-20, 31-41, 44-46); протоколі огляду місця події з фототаблицею від 18.02.2020 (т. 2 а. п. 129-156).
Разом з цим, місцевий суд віднісся критично до показань ОСОБА_7, які не узгоджуються із іншими доказами, та оцінив їх як такі, що покликані ввести в оману суд відносно фактичних обставин кримінального провадження.
Проаналізувавши досліджені у справі докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу в межах, визначених ст. 404 КПК України, та в порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, та навів докладні мотиви ухваленого рішення.
Твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу вказаного кримінального правопорушення, оскільки у нього не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а тому його дії слід кваліфікувати як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень через необережність, тобто за ст. 128 КК України, були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки вказана версія подій суперечать матеріалам кримінального провадження.
Так, згідно диспозиції ст. 128 КК України, спричинення тяжкого тілесного ушкодження із суб`єктивної сторони характеризується необережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Місцевий суд слушно зазначив, що показання ОСОБА_7 про те, що постріл не здійснював, постріл відбувся самостійно, так як він перечепився через поріг, тобто без натискання на спусковий гачок, не заслуговують довіри, оскільки спростовуються висновками експертів, які проводили судово-балістичні експертизи.
Також суд обґрунтовано критично оцінив пояснення ОСОБА_7 стосовно обставин падіння в приміщенні гаражу, про які останній вказував, оскільки вони спростовуються протоколом огляду місця події від 18.02.2020, проведеного за участю всіх учасників процесу Сахновщинським районним судом Харківської області.
Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов належного висновку, що у засудженого відсутні такі ознаки суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, як злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість,а тому обґрунтовано зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_7, який діючи ситуативно і протиправно, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11, маючи можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків та маючи бажання чинити саме таким чином, тримаючи в руках заряджену пневматичну гвинтівку, спрямовану у бік ОСОБА_11, натиснув на спусковий гачок гвинтівки та влучив останньому в голову, в область лобової долі, внаслідок чого потерпілому було спричинено тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В судових рішенняхсудами попередніх інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Доводи касаційних скарг про те, що висновки експертиз є недостовірними, а тому їх не можна визнати допустимими доказами, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
З висновку експерта № 288-КР/17 за результатами судово-медичної експертизи вбачається, що згідно медичної документації ОСОБА_11 02.08.2017 поступив в дитяче нейрохірургічне відділення "Обласна клінічна лікарня-центр екстренної та медичної допомоги та медицини катастроф" з діагнозом: "відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Вогнища контузії правої лобної ділянки. Чужорідне тіло правої гемісфери головного мозку. Забита рана м`яких тканин голови". Проведена операція 04.08.2017: "резекційна краніотомія, ПХО раневого каналу, чужорідне тіло з речовини мозку не витягувалось". Вказане тілесне ушкодження має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя згідно
п.2.1.3.а "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995.
Згідно висновку експерта № 508-КЕ/17 від 05.12.2017 за результатами комісійної судово-медичної експертизи, у неповнолітнього ОСОБА_11 мала місце гостра відкрита проникаюча черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ розрощення правих лобової та тім`яної долей по ходу раневого каналу з наявністю чужорідного тіла (кулі) правої тім`яної долі парасагіттально, дірчастого перелому лобової кістки праворуч з наявністю рани в лобовій області праворуч, - тобто: кульового відкритого проникаючого сліпого сегментарного поранення правої лобово-тім`яної області з наявності раневого каналу, який бере початок з рани в лобовій області праворуч, що наскрізь пошкоджує лобову кісту праворуч з утворенням дірчастого перелому, проникає в порожнину черепу, пошкоджує тверду та м`які мозкові оболонки, тканину головного мозку в правій лобовій та тім`яній долях, де сліпо закінчується, з наявністю чужорідного тіла металевої щільності (кулі). Вказане поранення могло утворитися 02.08.2017 від ударно-пробивної кулі, яка могла бути випущена в результаті пострілу з вогнепальної чи пневматичної зброї. Вказане поранення голови відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Як слідує з висновку експерта № 544 від 20.11.2017 за результатами судово-балістичної експертизи, досліджена пневматична гвинтівка "Иж-38" калібру 4,5 мм, заводський номер НОМЕР_1, до категорії вогнепальної зброї не відноситься. Вказана гвинтівка справна і придатна для використання за призначенням - для стрільби кулями для пневматичної зброї відповідного калібру за рахунок сили стисненого газу.