Постанова
Іменем України
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 295/17382/21
провадження № 61-3255св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2022 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України
в Житомирській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є потерпілою
від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває
на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, де отримує пенсію відповідно до положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Із 01 січня 2015 року вказану норму викладено в новій редакції згідно із Законом України від 28 грудня
2014 року № 76-VIII. Зокрема, частиною п`ятою статті 54 зазначеного Закону України передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсій визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань. Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі
№ 3-333/2018 визнано такою, що не відповідає Конституції України частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року.
При цьому, у своєму рішенні Конституційний суд зазначив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 вказаного Закону України, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок
дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону України
від 28 грудня 2014 року.
ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок застосування закону, який був визнаний неконституційним, їй спричинено матеріальну шкоду внаслідок недоотриманих пенсійних виплат у розмірі 716 403,65 грн у період з 01 січня 2015 року до 30 червня 2021 року.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на її користь 716 403,65 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Судові рішення мотивовані тим, що вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі
№ 750/1668/17, від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц
та від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира
від 23 травня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до частини п`ятої
статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Враховуючи зазначену норму, оскільки заявник у позові
не просить вирішити публічно-правовий спір, то вважає, що її позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом,
що визнано неконституційним, мають розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Заявник вважає, що залишення без змін оскаржуваних судових рішень призведе до позбавлення її права на справедливий розгляд справи
та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Разом із цим ОСОБА_1 заявила клопотання про передачу цієї справи
на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року
у справі № 757/63985/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17, а також
у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі
№ 400/4436/20, від 14 вересня 2022 року у справі № 552/741/22,
від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21 та від 25 січня 2023 року
у справі № 295/17385/21.
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Аналіз клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за її позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, свідчить про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія судді дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, та є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а. с. 5, 6).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Овруцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію
по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
(а. с. 8-11).
З 01 липня 2021 року ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірах, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії
у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено у Порядку обчислення пенсії № 1210, зі змінами.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня
2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13
пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України
від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю,
що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Встановлено,
що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону у редакції Закону № 76-VIII. Конституційний Суд України у своєму Рішенні зазначив, що з метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Вказані положення статті 54 Закону № 796-XII втратили чинність з 07 липня 2021 року.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що
їй завдана майнова шкода, яка складається із неодержаних нею доходів (пенсійних виплат), які можна було б реально одержати за звичайних обставин (за умови застосування статті 54 Закону України "Про статус
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII), якби її право не було порушене застосуванням до неї визнаного неконституційним правового акта.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що предметом спору є майнова шкода у вигляді недоотриманої пенсії, передбаченої частиною третьою статті 54 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права,
а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також суд вказав, що у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17, від 03 липня 2019 року
та від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 сформульовано висновок про те, що спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади
як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3