Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 372/1017/21
провадження № 61-12580св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру в Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Алла Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року в складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю, О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко А. С. про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації речових прав, зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказав, що на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 24 липня 2006 року він є користувачем земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва, що знаходиться на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.
22 грудня 2016 року він звернувся до Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області із заявою про внесення відомостей щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру, проте отримав відмову у зв`язку із тим, що в межах вказаної земельної ділянки знаходиться інша земельна ділянка, належна ОСОБА_2 .
Вказував, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року у справі № 372/1041/17 визнано недійсними та скасовано накази Головного Управління Держемагентства у Київській області від 07 червня 2016 року та від 05 жовтня 2016 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та про затвердження проєкту землеустрою щодо цієї земельної ділянки.
12 грудня 2020 року ОСОБА_2, з метою ухилення від виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили, здійснила фіктивне відчуження земельної ділянки шляхом укладення 12 грудня 2019 року нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки із ОСОБА_3 .
Вищезазначені дії ОСОБА_2, на його переконання, свідчать про ухилення від виконання нею зобов`язань, що виникли за судовим рішенням, та порушення його прав та законних інтересів.
На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним зазначений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2019 року та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_3 відносно вказаної земельної ділянки; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області внести зміни до Національної кадастрової системи України щодо скасування запису, інформації відносно вказаної земельної ділянки та скасувати запис у поземельній книзі.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відносно земельної ділянки площею 0,03 га, розташованої в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Скасовано запис/рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер: 50169186 від 12 грудня 2019 року, номер запису про право власності/довірчої власності 34597135 щодо права власності ОСОБА_3 відносно цієї земельної ділянки.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області внести зміни до Національної кадастрової системи України щодо скасування запису, інформації відносно земельної ділянки загальною площею 0,03 га, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, скасувати запис у поземельній книзі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:07:016:0146.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, спрямований на ухилення від виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року та порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 .
Урахувавши, що позивач не заявляв позовних вимог про витребування вказаної земельної ділянки у відповідача, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що спірні правовідносини не урегульовані нормами статті 388 ЦК України, та відхилив доводи останнього про те, що він є добросовісним набувачем цієї ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2022 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15-ц, від 21 липня 2022 року у справі № 201/1526/20, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки, який не був обізнаний про судове рішення у справі № 372/1041/17. Недоведеність факту обізнаності ОСОБА_3 із вказаним судовим рішенням свідчить у свою чергу і про недоведеність тих обставин, що останній при укладенні оскаржуваного правочину діяв умисно, зокрема з метою уникнення від виконання рішення суду за рахунок відчуженого майна. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 388 ЦК України, не врахувавши, що майно не може бути витребувано у добросовісного набувача.
Крім того, позивач не надав доказів правомірного користування вказаною земельною ділянкою. Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_2 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 24 липня 2006 року ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва, що знаходиться на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Згідно із наказами Головного Управління Держемагентства у Київській області від 07 червня 2016 року та від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0300 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, та затверджено проєкт землеустрою щодо цієї земельної ділянки.
22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області із заявою про внесення відомостей щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру, проте отримав відмову у зв`язку із тим, що в межах вказаної земельної ділянки знаходиться інша земельна ділянка, належна ОСОБА_2 (кадастровий номер 3223186800:07:016:0146).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року у цивільній справі № 372/1041/17, яке набрало законної сили 04 грудня 2019 року після його перегляду судом апеляційної інстанції, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано недійсними та скасовано накази Головного Управління Держемагентства у Київській області від 07 червня 2016 року та від 05 жовтня 2016 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та про затвердження проєкту землеустрою щодо цієї земельної ділянки.
Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що згідно із висновком експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 25100/17-41/22767/22768/18-41 від 02 листопада 2018 року виявлено накладання між собою земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2, загальною площею 0,030 га для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3223186800:07:016:0146, та земельної ділянки, загальною площею 0,05 га для ведення індивідуального садівництва, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Площа накладання становить 0,0290 га.
12 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,003 га, кадастровий номер 3223186800:07:016:0146 та зареєстровано за останнім право власності на цю земельну ділянку.
Відповідно до листа Головного Управління Держгеокадастру у Київській області від 22 липня 2020 року виконати рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року у цивільній справі № 372/1041/17 неможливо, оскільки згідно із даними Національної кадастрової системи ведення Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 3223186800:07:016:0146 обліковується за ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.