Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 202/1275/18
провадження № 61-5488св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного судум. Дніпропетровська
від 10 грудня 2020 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал") про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказом № 336-З від 20 грудня 2017 року вона була звільнена з посади контролера водопровідного господарства КП "Дніпроводоканал" за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором (пункт третій статті 40 КЗпП України), про що було зроблено запис в трудовій книжці, яку вона отримала лише 12 березня 2018 року.
Звільнення вважає незаконним, оскільки жодного разу до неї не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, також вона не була ознайомлена з рішенням профспілкового комітету, яким надана згода на її звільнення, на засідання комітету не запрошувалась. Тому просила задовольнити її позовні вимоги, стягнувши на відшкодування моральної шкоди 22 238,00 грн, яка полягає в тому, що через незаконне звільнення їй необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
06 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій збільшила позовні вимоги і додатково просила визнати незаконним та скасувати наказ КП "Дніпроводоканал" №486-к від01 листопада 2017 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, зменшивши вимоги в частині відшкодування моральної шкоди до
10 000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року вказана заява залишена без розгляду на підставі статей 48, 120 ЦПК України, оскільки вона подана після закриття підготовчого засідання у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року скасована і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в уточненій редакції, позивач зазначила, що відповідачем при накладенні на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не були дотримані правила, передбачені частиною першою статті 147, статтями 148, 149 КЗпП України, і порядок застосування стягнення. Звільнюючи її наказом від 20 грудня 2017 року №336-З, відповідач обмежився загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин трудового договору, не врахував ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких було вчинено проступок, і попередню роботу.
Позивач зазначила, що з нею трудовий договір не укладався відповідно до вимог статті 21 КЗпП, а тому посилання в наказі про звільнення на невиконання нею обов`язків, покладених трудовим договором, є безпідставним. Крім того, ані з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, ані з робочою інструкцією вона ознайомлена не була.
З відзиву відповідача вона дізналася, що 01 листопада 2017 року відповідно до наказу КП "Дніпроводоканал" № 486-к їй було оголошено догану за нібито порушення пункту 2 розділу 2, пункту 4.10, 4.11 розділу 4 Робочої інструкції, пункту 4 розпорядження №6 від 01 червня 2017 року та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Проте пункт, на порушення якого посилається відповідач, в Робочий інструкції відсутній. Пункт 4 Розпорядження №6
від 01 червня 2017 року встановлює обов`язок контролерів щоденно повертатись на абонентську службу не пізніше 16-30 год. з подальшим звітуванням інженеру про виконане завдання, крім контролерів, які виконують завдання у віддалених місцях ділянки. Оскільки її ділянка була найвіддаленішою, вона мала право не повертатися до абонентської служби. Тому посилання в наказі від 01 листопада 2017 року №486-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на доповідні записки начальника управління "Водозбут" Дробчака О. В., начальника абонентської служби АНД району Черкас В. О., акти від 06, 07, 11 жовтня 2017 року, в яких міститься інформація про нібито невиконання нею пункту 4 Розпорядження, є, на її думку, безпідставними.
Крім того, за листопад 2017 року їй була виплачена премія, що виключає її притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівників не застосовуються. Пояснення щодо вчинення нею проступку ніхто не відбирав. Отже, притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани також є безпідставним.
В заяві від 08 жовтня 2018 року представник позивача зазначив, що в день звільнення трудова книжка ОСОБА_1 видана не була, а була надіслана поштою на адресу не за її місцем проживання, що підтверджується листом Укрпошти. Позивач отримала трудову книжку особисто у відповідача
12 березня 2018 року, тому строк на оскарження позивачем наказу про її звільнення пропущений не був.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 грудня 2020 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Дніпроводоканал" від 20 грудня 2017 року № 336-3.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в КП "Дніпроводоканал" на посаді контролера водопровідного господарства.
Стягнено з КП "Дніпроводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 180 863,65 грн, з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
Стягнено з КП "Дніпроводоканал" ДМР на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу №486-к від 01 листопада 2017 року, адміністрацією підприємства дотримані вимоги статті 147 КЗпП, враховано ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани і задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.
Проте, видаючи наказ №336-З від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади контролера водопровідного господарства (приватного сектору) управління "Водозбут" абонентної служби Амур-Нижньодніпровського району за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за пунктом третім статті 40 КЗпП України відповідачем не зазначено, в чому проявилось порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, не наведені дані на підтвердження того, що невиконання нею трудових обов`язків є систематичним і раніше до неї застосовувались заходи дисциплінарного впливу.
Крім того, застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання нею трудових обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідачем не враховано ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, не зазначено, чи заподіяно шкоду підприємству вчиненням цього проступку з боку працівника і в чому воно полягає.
З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наказ №336-З від 20 грудня 20217 року про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за пунктом третім статті 40 КЗпП України є незаконним, а
ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2017 року по 10 грудня
2020 року та відшкодуванням моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року КП "Дніпроводоканал" надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року № 122/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня
2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді:
Білоконь О. В., Осіян О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі КП "Дніпроводоканал" просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі
№ 766/8638/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що КП "Дніпроводоканал" не порушені вимоги, передбачені нормами трудового законодавства, щодо процедури звільнення працівника за пунктом третім статті 40 КЗпП України, а також факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, у тому числі після винесення їй догани.
Проте, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилалися лише на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №456/2368/16, в якій зроблено висновок, що в наказі про звільнення за пунктом третім статті 40 КЗпП України має бути зазначено, у чому проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача, наведені дані на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Натомість щодо того, які норми діючого законодавства України в сфері трудових відносин, а саме щодо порядку звільнення працівника за пунктом третім статті 40 КЗпП України порушено КП "Дніпроводоканал" не встановлено та не зазначено в рішеннях суду.
Також не наведено, яким саме діючим нормативно-правовим актом України передбачено, що в наказі про звільнення за пунктом третім статті 40 КЗпП України має бути зазначено, у чому проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача, наведені дані на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Зазначає, що наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2088 року № 489, розробленого відповідно до Закону України "Про державну статистику", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, було затверджено типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, у тому числі типова форма наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), якою КП "Дніпроводоканал" керується у своїй діяльності та яка не містить графи, пункту чи вимоги для заповнення роботодавцем підстав звільнення працівника, даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Крім того, з нормативно-правових норм щодо порядку звільнення працівника за частиною третьою статті 40 КЗпП України не вбачається вимога законодавця безпосередньо зазначати в наказі про звільнення працівника, у чому саме проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення, наводити у відповідному наказі дані на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Отже, відповідачем при оформленні наказу про припинення трудового договору від 20 грудня 2017 року №336-3 були дотримані всі вимоги, передбачені чинним законодавством України щодо звільнення працівника за частиною третьою статті 40 КЗпП України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 була прийнята в КП "Дніпроводоканал" на посаду контролера водопровідного господарства (приватного сектору) АНД район (Управління "Водозбут").
Під час прийняття ОСОБА_1 на роботу діяла Робоча інструкція контролера водопровідного господарства (приватного сектора) Код КП №7136 в редакції від 20 червня 2012 року, з якою позивач була ознайомлена під підпис.
З 30 грудня 2013 року Робоча інструкція була прийнята в новій редакції, з нею ОСОБА_1 також була ознайомлена під підпис.
Пунктом 2.5 розділу 2 Робочої інструкції встановлено, що контролер водопровідного господарства (приватного сектору) зобов`язаний виконувати завдання і доручення інженера (з населення) і начальника районної абонентської служби.
Пунктами 4.10, 4.11 цієї інструкції передбачена відповідальність за невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання чи невиконання обов`язків, передбачених цією інструкцією, - в межах, визначених діючим трудовим законодавством України.
Пунктом 4 Розпорядження № 6 від 01 червня 2017 року Управління "Водозбут" КП "Дніпроводоканал" зобов`язано контролерів щоденно повертатися на абонентську службу не пізніше 16-30 з подальшим звітуванням інженеру про виконане завдання, передбачене нарядом, крім контролерів, які виконують завдання у віддалених місцях ділянки.
Розпорядженням АНД служби району Управління "Водозбут" від 15 червня 2017 року затверджена дислокація контролерів державного сектору та приватного сектору та визначено віддалені місця ділянки відносно абонентської служби АНД району Управління "Водозбут".
Також судами установлено, що контролер водопровідного господарства (приватного сектору) ОСОБА_1 не повернулась на абонентську службу 06, 07, 10 жовтня 2017 року для надання звіту інженеру про виконане завдання, передбачене нарядами 2230, 2235, 2239, чим порушила пункт 4 Розпорядження №6 Управління "Водозбут", про що були складені відповідні акти, підписати які ОСОБА_1 відмовилась. Від надання пояснень з приводу невиконання пункту 4 Розпорядження № 6 ОСОБА_1 також відмовилась, що було зафіксовано відповідним актом.
Наказом №486-к від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення пункту 2.5 розділу 2, пунктів 4.10, 4.11 розділу 4 Робочої інструкції, пункту 4 розпорядження №6 та Правил внутрішнього трудового розпорядку. З даним наказом позивач ознайомлена 03 листопада 2017 року, висловившись, що не згодна з ним.
15 листопада 2017 року ОСОБА_1 вийшла на дислокацію о 12-30 год. без відповідного запису в журналі відходу працівників в робочий час з роботи, чим порушила внутрішню трудову дисципліну та завдання, що вказано в наряді 2372 і зафіксовано актом від 16 листопада 2017 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлена, але від підпису відмовилась.
16 листопада 2017 року ОСОБА_1 не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу за цей день до 17-00 год, про що
17 листопада 2017 року був складений відповідний акт, з яким позивач ознайомилась, але від підпису відмовилась.
Актом від 20 листопада 2017 року зафіксовано, що ОСОБА_1 не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу за
17 листопада 2017 року до 17-00 год. З даним актом ОСОБА_1 ознайомлена, від підпису відмовилась.
Згідно акту від 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовилась надати пояснення щодо систематичного невиконання своїх обов`язків, порушення Робочої інструкції.
12 грудня 2017 року адміністрацією КП "Дніпроводоканал" на адресу голови профспілкового комітету було направлено подання про розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання обов`язків без поважних причини, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту третього статті 40 КЗпП України.
Відповідно до постанови № П12-4 від 19 грудня 2017 року профспілковим комітетом КП "Дніпроводоканал" адміністрації підприємства надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади контролера водопровідного господарства (приватного сектору) абонентної служби Амур-Нижньодніпровського району управління "Водозбут" відповідно до пункту третього статті 40 КЗпП України.