Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 947/5/20
провадження № 61-1675св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, військової частини НОМЕР_1,
відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Токарська Тетяна Валентинівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Токарська Т. В., про визнання незаконним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до державного акта Б № 056875 на право користування землею виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів в 1990 році надано для державних потреб у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку, на якій розташоване військове містечко " ІНФОРМАЦІЯ_1", у подальшому у 2008 році територія військового містечка була передана у відповідальну експлуатацію військовій частині НОМЕР_1 .
Одеською міською радою у 2010 році прийнято рішення щодо відведення земельної ділянки та передання у приватну власність ОСОБА_1 площею 0,0874 га за адресою АДРЕСА_1, у подальшому на підставі рішення Одеської міської ради ОСОБА_1 було видано державний акт.
Згідно з договором купівлі-продажу земельну ділянку відчужено ОСОБА_2 .
Таким чином, рішенням Одеської міської ради незаконно було вилучено з державної власності та передано у приватну власність громадянці, яка у подальшому на підставі укладеного правочину здійснила відчуження іншому громадянину земельної ділянки. У зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
Враховуючи наведене з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року № 6156-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0874 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)";
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 вересня 2010 року серії ЯЛ № 221982, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер: 738, який посвідчений 05 липня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т. В., на підставі якого у ОСОБА_2 виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0874 га ( кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_2 повернути за актом прийому-передачі Державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року позов військового прокурора Одеського гарнізону задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року № 6156-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0874 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 вересня 2010 року серії ЯЛ №221982, виданий громадянці ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 738, який виданий 05 липня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т. В., на підставі якого у ОСОБА_1 виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 повернути за актом прийому-передачі державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Одеською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не було здійснено належної перевірки наявності спірної земельної ділянки у власності військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_1", межі в натурі не встановлювались, є співпадіння по межам земель Міністерства оборони, що чітко зазначено в Графічній інформації по результатам технічної інвентаризації військового містечка № НОМЕР_2 (м. Одеса), отже вказане рішення порушує права власника та підлягає визнанню недійсним.
У зв`язку із скасуванням рішення Одеської міської ради оскаржувана угода від 05 липня 2013 року також підлягає визнанню недійсною.
Враховуючи наведене, місцевий суд відповідно до статті 388 ЦПК України дійшов висновку про наявність підстав для повернення майна власнику та витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року в частині вимог військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано.
У задоволенні позову військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, Військової частини НОМЕР_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого суду про те, що права позивачів порушено, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення Одеською міською радою не було враховано, що спірна земельна ділянка належить Міністерству оборони України, проте, скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, апеляційний суд дійшов висновку, що військовий прокурором Одеського гарнізону обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Також апеляційний судом зазначено, що рішення місцевого суд в частині позовних вимог щодо зобов`язання повернути за актом прийому-передачі Державі в особі Міністерства оборони України спірну земельну ділянку не переглядається, оскільки не оскаржене ОСОБА_2, а у ОСОБА_1, яка є самостійним учасником справи, відсутні повноваження на представництво його інтересів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі керівник спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12?187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 18 січня 2023 року у справі № 361/1308/19, провадження № 61-20568св21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо неналежного способу захисту є помилковими, оскільки місцевим судом належним чином встановлено наявність порушеного права держави на спірну земельну ділянку.
Вказує, що у статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.
Зазначає, що спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі, який хоч і ґрунтується на вимогах статей 387, 388 ЦК України, самостійно може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Таким чином, з метою забезпечення реальної та безперешкодної можливості держави в особі Міністерства оборони України реалізувати усі правомочності власника спірної земельної ділянки, необхідними є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, які у практичному аспекті зможуть забезпечити і гарантувати позивачам відновлення порушеного права.
Вказує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за якими позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений ЦК України) суперечить завданню цивільного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від Міністерства оборони України, у якому вказано, що обраний спосіб захисту прокурора є належним, тому просить касаційну скаргу задовільнити та залишити в силі рішення місцевого суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до Державного акту на право користування землею Б № 056875, виданого в 1990 році, 286 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування передано квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району Української Радянської Соціалістичної Республіці виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів.
Актом прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд та обладнання, квартирного майна, палива і території військових містечок № 7, 7а, 13, НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 Чорноморського гарнізону від Херсонської КЕЧ району до КЕВ міста Одеси від 12 червня 2006 спірна земельна ділянка передана від Херсонської квартирно-експлуатаційної частини району до квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеси.
За актом прийому - передачі будівель споруд та території військового містечка Чорноморка-237 від 01 жовтня 2008 року начальник КЕВ м. Одеси передав, а командир військової частини НОМЕР_1 прийняв будівлі, споруди, земельну ділянку площею 29,6 га та технічну документацію військового містечка Чорноморка-237.
Згідно наказу начальника Одеського гарнізону № 32 від 18 червня 2012 року військове містечко № НОМЕР_2 та земельна ділянка площею 29,6 га закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 та передані у відповідальну експлуатацію.
Після передачі вказаного майна КЕВ м. Одеси, а в подальшому до військової частини НОМЕР_1 державний акт на право постійного користування 1990 року переоформлений не був та користувачем згідно вищевказаного державного акту на право постійного користування землею серії Б № 056875 й досі вважається квартирно-експлуатаційна частина Херсонського району.
Рішенням Одеської міської ради № 6156-V від 13 липня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0874 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
ОСОБА_1 на земельну ділянку виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 221982, кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:46:002:0068.
05 липня 2013 ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 земельну ділянку, договір посвідчено нотаріально.
Згідно акту огляду земельної ділянки № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_2 від березня 2016 року встановлені наступні правопорушення, а саме: на південній стороні земельної ділянки житлової зони в районі будівлі № 11 за генпланом (будинок для особового складу) ведеться будівництво 3 приватних будинків на площі приблизно 0,2 га.
Згідно кадастрового плану за результатами технічної інвентаризації військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_1" спірна земельна ділянка площею 0,0874 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2, перебуває в межах території військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_1".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.