ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/123/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.01.2023 (суддя Кудряшова Ю. В.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (головуючий суддя Савченко Г. І., судді Дужич С. П., Тимошенко О. М.)
у справі № 906/123/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до фізичної особи-підприємця Ейсмонта Віталія Станіславовича
про стягнення коштів та виселення з орендованого приміщення,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Драгіцина Т. М., відповідача - Зозуля В. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства" Українська залізниця" (далі - позивач, Залізниця) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ейсмонта Віталія Станіславовича (далі - відповідач, ФОП Ейсмонт В. С.) про стягнення 503 033,13 грн неустойки та виселення з орендованого нерухомого майна.
2. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач не повернув орендоване майно після закінчення дії договору оренди № 589 від 01.12.2006. В результаті прострочення повернення предмета договору позивачем нараховано неустойку в сумі 503 033,13 грн.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.01.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Обґрунтовуючи рішення і постанову, суди попередніх інстанцій виходили з обставин недоведеності позивачем належного повідомлення відповідача як орендаря про припинення орендних правовідносин (доказів направлення та отримання листа від 26.04.2018).
5. Відтак, суди дійшли висновку про те, що договір оренди від 01.12.2006 № 589 є продовженим, а задоволенні вимог щодо стягнення неустойки та виселення слід відмовити, оскільки такі ґрунтуються на твердженнях позивача про припинення дії договору з 01.07.2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Залізниця подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції 12.01.2023 і постанову апеляційного суду від 04.04.2023 у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: у разі наявності заздалегідь обумовленої умови, закріпленої шляхом підписання додаткової угоди щодо непродовження в подальшому договору оренди.
8. Скаржник наголошує, що у цій справі орендар був завчасно повідомлений про небажання орендодавця щодо продовження договірних орендних відносин після 30.06.2018, про що і був укладений останній додатковий договір від 10.05.2018 з відповідною умовою.
9. Відтак, на думку скаржника, застосування судами попередніх інстанцій статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України (дала - ГК України), частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі - в редакцій чинній на час виникнення спірних відносин) стосовно необхідності надання заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, є помилковим, оскільки волевиявлення сторін вже було висловлено в додатковому договорі від 10.05.2018 до договору оренди і на дату закінчення договору оренди залишилося незмінним.
10. Також, скаржник вважає, що продовження орендних відносин між сторонами спору є порушенням частин третьої, четвертої статті 10 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Порядку розпорядження майном акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054, Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, оскільки відповідно до зазначеного Порядку оренда спірного майна здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів.
Позиція інших учасників справи
11. 29.05.2023 до Верховного Суду від ФОП Ейсмонта В. С. надійшов відзив від 26.05.2023 б/н, який направлений до суду касаційної інстанції 26.05.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті), тобто з пропуском строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 09.05.2023, та без клопотання про продовження такого строку. Ураховуючи викладене, відзив ФОП Ейсмонта В. С. на касаційну скаргу Залізниці слід залишити без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. 01.06.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та ФОП Ейсмонтом В. С. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 589 (далі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - адмінбудинок площею 186,6 кв.м, гаражі площею 111,0 кв.м та сарай площею 32,9 кв.м, що знаходиться на балансі Коростенської дистанції електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця (балансоутримувач) та розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Вокзальна, 23А (далі - майно).
13. Згідно з пунктом 1.2 договору оренди майно передається в оренду для складування та зберігання будівельних матеріалів.
14. Цей Договір укладено строком на 364 дні, що діє з 01.12.2006 до 29.11.2007 включно (пункт 10.1 договору оренди).
15. В період з 13.03.2007 по 12.08.2015 сторонами укладено додаткові договори до договору оренди, якими продовжувалася дія договору та змінювався розмір орендної плати.
16. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.
17. Згідно з пунктом 2 вказаної Постанови статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, серед іншого, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку № 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
18. Відповідно до зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що затверджений Міністром інфраструктури України об`єкт оренди внесено до статутного капіталу Залізниці.
19. З огляду на входження майна до статутного капіталу Залізниці - товариства, яке створене внаслідок проведеної корпоратизації підприємств залізничного транспорту та ДАЗТ "Укрзалізниця", в силу статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" який діяв станом на час утворення Залізниці) Фонд державного майна України та його територіальні відділення втратили право виступати орендодавцями щодо майна новоутвореного товариства.
20. 12.02.2016 між Залізницею та ФОП Ейсмонтом В. С. укладено додатковий договір до договору оренди, відповідно до якого орендодавцем майна за договором оренди від 01.12.2006 № 589 є Залізниця. Найменування балансоутримувача змінено на виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання. Договір діє з 01.12.2015 по 31.03.2016 включно. Інші умови договору залишені без змін.
21. У подальшому сторони уклали низку додаткових договорів до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2006 № 589, якими узгоджували розмір орендної плати та продовжували строк дії договору, в цілому до 31.03.2018 включно.
22. 10.05.2018 між позивачем та відповідачем укладений останній додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 589, яким у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору" пункт 10.1 викладений в новій редакції, а саме: "Цей Договір діє з 01.04.2018 по 30.06.2018 включно без подальшого продовження".
23. Отже, позивач зазначив, що сторони домовилися про закінчення орендних відносин з 01.07.2018.
24. Також, позивач зазначав, що на адресу відповідача був направлений лист від 26.04.2018 №Н3Р-5/387, яким останнього повідомлено про припинення дії договору з 01.12.2006 № 589.
25. В послідуючому балансоутримувач направляв відповідачу листи від 06.08.2018 № 640 (повернувся з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання"), від 27.08.2018 №583 (повернувся з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання"), від 15.04.2019 № 259 (відправлений з описом вкладення, відповідно до повідомлення вручений 19.04.2019), від 23.04.2021 №123 (відповідно до повідомлення вручений 28.04.2021), від 03.09.2021 № НЗМ-08/1419 та претензія від 06.12.2018 № 938.
26. На згадану претензію від відповідача отримано відповідь від 04.01.2019, якою повідомлено, що Господарським судом Житомирської області розглядається справа № 906/997/18 за його позовом до Залізниці про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна від 01.12.2006 № 589.
27. Як зазначав позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом, орендоване майно не вивільнено, позивачу не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
28. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
29. Судові рішення у справі оскаржуються Залізницею з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
30. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
31. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
32. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
33. Як свідчить зміст касаційної скарги, зазначену підставу касаційного оскарження Залізниця обґрунтовує, зокрема, посиланням на неправильне застосування судами статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України (дала - ГК України), частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосовно необхідності надання заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, оскільки волевиявлення сторін вже було висловлено в додатковому договорі від 10.05.2018 до договору оренди і на дату закінчення договору оренди залишилося незмінним.
34. Проте колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника як необґрунтовані з огляду на таке.
35. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України та частини першої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
36. Згідно зі статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.