1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 2а-23/11, 2а/460/6/2013

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України та ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 (колегія суддів: Зварич О. В. - головуючий, Гриців В. М., Малех І. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 (суддя Козак І. Б.)

за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Яворівської квартирно - експлуатаційної частини району

до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1. Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України, 2. Мисливсько-рибальське господарство "Майдан", 3. ОСОБА_1

про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання права власності на нерухоме майно

за участю:

позивача-1: ОСОБА_2 (самопредстаавництво)

прокурора: Косенко Д.В. (посвідчення)

третьої особи-1: Пшевлоцький Ю.М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач - 1), Яворівської квартирно - експлуатаційної частини району (далі - позивач - 2), до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (далі - відповідач), який був уточнений заступником керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, та просив:

- скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 № 12 "Про оформлення права власності" (далі - Рішення);

- визнати за позивачем-1 право власності, а за позивачем-2 право оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в пункті 1 Рішення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення є незаконним, оскільки порушує інтереси та право держави на мирне володіння майном, яке є військовим, так як уряд не приймав рішення щодо його передачі, у зв`язку з чим воно вибуло з власності держави в особі позивача-1 та оперативного управління позивача-2.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 у цій справі, касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 скасовано, а провадження у цій справі закрито, оскільки розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

2.3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 справу на підставі заяви заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, передано до Господарського суду Львівської області.

2.4. Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, позов задоволено частково, скасовано Рішення, в іншій частині позову відмовлено.

2.5. Судові рішення мотивовані тим, що Рішення прийнято без згоди власника в особі держави, тому воно підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суди вказали на те, що позивач-1 є титульним володільцем спірного майна та здійснює управління цим майном від імені власника в особі держави, що виключає правові підстави для визнання права власності на це майно за позивачем-1.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України (далі - третя особа - 1) просить скасувати вищевказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 (далі - третя особа - 3) просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

3.4. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16. При цьому, третя особа - 3 вказує на те, що справа, яка переглядається не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки власником майна є фізична особа, що є підставою для закриття провадження у справі. Також третя особа-3 посилається на те, що вона та її представник ОСОБА_3 не були повідомлені про судове засідання, яке відбулося 25.10.2022 у суді першої інстанції, так як 11.10.2022 о 12:00 годині судове засідання не проводилось внаслідок оголошення у цей час повітряної тривоги.

3.5. Позивачі, т.в.о. керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, у відзивах на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційних скаргах, у зв`язку з чим просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційні скарги без задоволення.

3.6. Подані третьою особою-1 письмові пояснення не можуть бути прийняті до розгляду з огляду на таке.

3.7. Відповідно до приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.8. Третя особа-1, як вбачається з відомостей на зворотному боці конверта, 16.05.2023 засобами поштового зв`язку надіслала до суду касаційної інстанції додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, у яких остання доповнює її та просить прийняти їх судом до розгляду.

3.9. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

3.10. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

3.11. Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 30.01.2023, тому останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 20.02.2023 згідно з приписами частини першої статті 288 ГПК України.

3.12. За вказаних обставин таке доповнення до касаційної скарги залишається судом без розгляду, оскільки воно було подане після закінчення строку, наданого для його подання, без наявності поважних причин.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як було встановлено судами, будівлі, право власності на які оформлено спірним Рішенням, збудовані протягом 1960-1990 років Всеармійським військовим мисливським товариством Прикарпатського військового округу на земельних ділянках, які належать до земель оборони та перебувають на обліку Яворівської КЕЧ району.

4.2. Суди також встановили, що до 1991 року на території військового містечка 44 у с.Верещиця існувало Всеармійське військово-мисливське товариство Збройних Сил СРСР.

4.3. У 1992 році ради військово-мисливських товариств військових округів вийшли зі складу Всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, а у березні того ж року створено Товариство військових Мисливців та рибалок Збройних Сил України, яке відповідно до пункту 1.5 статуту є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов`язків) Військово-мисливського товариства збройних сил СРСР.

4.4. Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

4.5. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995 "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР" Міністерство оборони України визначено органом управління підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

4.6. Отже, на позивача-1 покладено повноваження органу управління щодо розташованих на території України об`єктів власності Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зі складу якого у 1992 році вийшли ради військово-мисливських товариств (далі - ВМТ) військових округів, проте, грошові кошти, матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, в розпорядження Міністерства оборони України не перейшли, а перейшли в користування створеного в березні того ж року Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, до складу якого увійшла третя особа-1.

4.7. Суди встановили, що державними органами, яким на праві оперативного управління належить спірне майно, є позивачі та в матеріалах справи відсутні докази про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо відчуження спірного майна.

4.8. При цьому встановлено, що будівлі, зокрема, будівля літ.З-1, житловий будинок, площею 53,3 кв.м, право власності на які Рішенням оформлено за мисливсько-рибальським господарством "Майдан", збудовані протягом 1960-1990 років Всеармійським військовим мисливським товариством Прикарпатського військового округу на земельних ділянках, які належать до земель оборони та перебувають на обліку позивача-2.


................
Перейти до повного тексту