Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 759/17652/19
провадження № 61-12333св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 нарішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року в складі судді Горбенко Н. О., постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року тадодаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання довіреності недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що восени 2013 році в мережі Інтернет він побачив розміщене оголошення про продаж за 10 000,00 доларів США придатних для відновлення залишків автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" та документів на нього. В подальшому, він приїхав до м. Харкова оглянути автомобіль, який знаходився в непридатному стані та прийняв рішення про його купівлю з метою відновлення та подальшого користування ним, або ж з метою перепродажу залишків пошкодженого автомобіля. Особі, яка надала для огляду автомобіль, він залишив завдаток 500,00 доларів США та підтвердив згоду придбати пошкоджений автомобіль. Пізніше, автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER" був доставлений йому в м. Київ разом з документами на автомобіль, а саме: обрізане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_6, довідку про дорожньо-транспортну пригоду, облікову картку Бориспільського ВРЕР про зняття ОСОБА_6 автомобіля з реєстрації від 13 серпня 2013 року та транзитні номери.
Як стало відомо йому пізніше, автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_2 було пошкоджено 16 травня 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якій водій ОСОБА_7 загинув, а автомобіль прийшов у стан, непридатний для користування ним. Пошкоджений автомобіль був знятий власником ОСОБА_6 з реєстрації з обслуговування для подальшої реалізації. Пластикове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25 жовтня 2011 року було обрізане працівниками ВРЕР ДАІ, а ОСОБА_6 були видані транзитні номери строком на 60 діб. Після придбання залишків автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" позивач транспортував його до свого знайомого, де було прийнято рішення про продаж залишків пошкодженого автомобіля та документів шляхом розміщення оголошення в лютому 2014 року.
Через деякий час відповідач ОСОБА_2 погодився придбати автомобіль та після огляду залишків автомобіля повідомив, що весь автомобіль його не цікавить, а йому потрібні лише деякі елементи, в тому числі елементи кузова з VIN-кодом, а також документи на автомобіль та транзитні номери. Він передав ОСОБА_2 документи, які отримав від ОСОБА_6, та два пусті аркуші паперу зі своїм підписом, транзитні номери на автомобіль. Після цього ОСОБА_2 вирізав необхідні йому елементи кузову автомобіля, а він отримав від ОСОБА_2 9 000,00 доларів США. Згодом до нього зателефонував ОСОБА_2 та попросив надати йому копію паспорту та ідентифікаційного коду, пояснивши це тим, що має намір для себе відновити автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER" під придбані у ОСОБА_8, документи, а для постановки на облік на своє ім`я йому необхідні анкетні дані позивача.
Позивач надіслав ОСОБА_2 копії своїх документів, а пізніше останній повідомив, що на придбані залишки автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" та документи є покупець і що документи вважаються знятими з реєстраційного обліку з ОСОБА_6 та їх необхідно оформити. Для цього ОСОБА_2 попросив позивача під`їхати до нотаріуса та поставити підпис у документах, що він і зробив.
Однак, на початку 2018 року позивача викликали до правоохоронних органів для допиту в якості свідка, де з матеріалів кримінального провадження № 12017160470001707 йому стало відомо, що 23 серпня 2017 року до Малиновського відділу поліції м. Одеса надійшла заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). За цією заявою нібито ОСОБА_1, 15 травня 2014 року продав ОСОБА_5 автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_3, з номером кузова НОМЕР_4, який був виготовлений у незаводських умовах.
Позивач з`ясував, що 12 квітня 2014 року він поставив свій підпис у довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., номер в реєстрі №1192, якою нібито уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року автомобілем "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У рамках кримінального провадження № 12017160470001707 досудовим розслідуванням проведено трасологічну експертизу, відповідно до висновку якої, на придбаному ОСОБА_5 автомобілі немає жодного елемента від автомобіля, уламки від якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 . Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підпис від імені позивача на довідці - рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року виконаний не ОСОБА_1 . Також доведено, що підпис від його імені в заяві від 09 квітня 2014 року про постановку автомобіля на облік в Центрі № 1201 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів ГУ МВС України в Дніпропетровській області виконано не ОСОБА_1 .
Оскільки підпис у заяві від 09 квітня 2014 року на проведення реєстрації автомобіля від його імені було підроблено, позивач вважав, що він не мав у власності автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року та його воля, яка мала прояв у підписі документа (довіреності), не була спрямована на наділення ОСОБА_3 правом розпоряджатися спірним автомобілем, який йому не належав. До того ж, не маючи юридичної освіти, не усвідомлюючи наслідки правочинів щодо процедури оформлення автомобіля, він був введений в оману ОСОБА_2 щодо того, що його підпис на документі, складеному нотаріусом, є лише формальністю.
Позивач вказував, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, тоді як його воля не була та не могла бути спрямована на наділення відповідача ОСОБА_3 правом розпоряджатися автомобілем, який йому не належав, тому, за вимогами позивача, вчинення довіреності від 12 квітня 2014 року не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.
Ураховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недійсною довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., номер в реєстрі № 1192, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися автомобілем "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що оспорювана довіреність виражала волю довірителя ОСОБА_1, тобто волевиявлення позивача було на видачу довіреності саме з таким змістом, власноручно підписана позивачем, який знав її зміст і виражав свою волю на вчинення повіреним певних дій. Таким чином є недоведеним існування обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину згідно наведених позивачем підстав позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є. залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із позицією суду першої інстанції, вказавши, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав. Волевиявлення позивача було на видачу довіреності саме з таким змістом, вона власноручно підписана позивачем, який знав її зміст і виражав в ній свою волю.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 5 800,00 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що зважаючи на надані докази понесених ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_5 - адвоката Войтенка І. В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 800,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шкурідін Є. Є. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року. У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
26 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шкурідін Є. Є. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року. У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є. на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року позивач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, та у постановах Верховного Суду: від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, 12 січня 2022 року у справі № 201/2760/20.
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року позивач зазначає застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 756/8241/20.
Касаційні скарги подані за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шкурідін Є. Є. надіслав додаткові пояснення з посиланням на відповідні докази, в яких вказував на обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для її задоволення.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки Верховний Суд здійснює касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій на підставі документів (доказів), наявних у справі та які існували на час постановлення оскаржуваних рішень.
Позиція інших учасників справи
У березні 2023 року представник ОСОБА_5 - адвокат Войтенко І. В. надіслав відзиви на касаційні скарги, в яких вказував на безпідставність та необґрунтованість аргументів скарг, зазначав про законність оскаржуваних рішень. Просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.
У березні 2023 року представник ОСОБА_5 - адвокат Войтенко І. В. надіслав клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є.
Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки Верховним Судом було відмовлено у прийнятті цих додаткових пояснень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 жовтня 2011 року автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію від 25 жовтня 2011 року НОМЕР_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунка КІМ № 971140 від 24 жовтня 2011 року.
16 травня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2 13 серпня 2013 року власником знято з обліку для реалізації, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 16 травня 2017 року № 1644, обліковою карткою № НОМЕР_6 ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району при УДАІ, з видачею 29 серпня 2013 року довідки-рахунку серії ААВ № 504441, реєстраційний № 6546, та транзитного реєстраційного номера.
У 2013 році позивач купив придатні для відновлення залишки автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" та документи на нього, а саме: обрізане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_6, довідку про дорожньо-транспортну пригоду, облікову картку Бориспільського ВРЕР про зняття ОСОБА_6 автомобіля з реєстрації від 13 серпня 2013 року та транзитні номери.
Згідно з довідкою-рахунком Дніпропетровського ВРЕВ-1 від 29 серпня 2013 року ААВ № 504441 ОСОБА_1 продано та видано автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) № НОМЕР_1, з видачею 29 серпня 2013 року довідки-рахунку серії ААВ № 504441, реєстраційний № 6546, транзитний реєстраційний номер НОМЕР_8 .
На підставі заяви ОСОБА_1 від 09 квітня 2014 року № 38073116 до начальника Дніпропетровського ВРЕВ-1, із долученням довідки-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року, автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_9, колір чорний зареєстровано на ім`я позивача. Автомобіль реєструвався за позивачем як цілий та непошкоджений, з реєстраційним номером АА903 ВС, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року.
12 квітня 2014 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. посвідчив довіреність ОСОБА_1 (бланк серії ВТТ № 973452) якою позивач уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися ( в т.ч. вчиняти правочини щодо експлуатації, страхування, здавання в оренду, а також продажу, за ціну та на умовах, йому (їм) відомих) при умові сплати всіх, передбачених чинним законодавством України податків, належним йому, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого та зареєстрованого Центром ДАІ 1201 ГУМВС України в Дніпропетровській обл. 09 квітня 2014 року, автомобілем "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Для цього ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 право представляти його інтереси в органах нотаріату, відповідних органах Державтоінспекції або будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, та перед фізичними особами, з усіх питань без винятку, пов?язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля, його переобладнанням (зміна типу і моделі автомобіля, кольору, заміна в установленому порядку двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом, проходженням технічного огляду тощо. Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та з правом використання автомобіля за межами кордону України, строком дії до 12 квітня 2019 року.
Ця довіреність ОСОБА_1 не відкликалась та не скасовувалась, до нотаріуса позивач не звертався із такими заявами.
15 травня 2014 року зазначений автомобіль знято з обліку для реалізації та в цей же день між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу за 35 000,00 доларів США належного ОСОБА_1 автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, ідентифікаційний номер двигуна НОМЕР_9 . На виконання договору ОСОБА_5 передав позивачу кошти у зазначеному розмірі та отримав указаний автомобіль. Вчинення правочину відбувалося у Центрі ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області шляхом оформлення довідки-рахунку НОМЕР_10 від 15 травня 2014 року.
15 травня 2014 року працівниками Центру ДАІ видано ОСОБА_5 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також змінено реєстраціний номер на НОМЕР_11 .
Відповідно до висновку експертного дослідження від 25 квітня 2017 року № 16/5142/6/д в автомобілі "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, який належить ОСОБА_5, ідентифікаційний номер кузова та двигуна змінювався в незаводських умовах.
За фактами перебивання символів у незаводських умовах, нанесення маркування "НОМЕР_4та нанесення (перебиття) номеру двигуна НОМЕР_9 в автомобілі "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, слідчим слідчого відділу Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12017160470001707 про вчинене кримінальне правопорушення за статтею 290 КК України (знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу) та розпочато досудове розслідування, в межах якого ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2017 року було накладено арешт на транспортний засіб, заборонено ним розпоряджатися та повернуто його володільцю ОСОБА_5 для зберігання.
Згідно з висновком експерта від 03 червня 2019 року № 18-1948 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160470001707 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 на довідці-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року (в графі "Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційні номери) одержав", виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 в заяві № 38073116 від 09 квітня 2014 року (в графах "Зміст перевірив(ла) ОСОБА_1" та колонках "Здав", "Отримав"), виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний текст в довіреності (бланк серії ВТТ № 973452) від 12 квітня 2014 року (в графі "Підпис"), виконані самим ОСОБА_1 .
15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського ВП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з викладенням обставин, що невідомі особи підробили його підпис у заяві про реєстрацію автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_3 на облік від 09 квітня 2014 року. У зв`язку із цим було зареєстроване кримінальне провадження № 12018110150000773.
Відповідно до копії протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження № 12018110150000773 було допитано ОСОБА_2, який підтвердив, що придбав у ОСОБА_1 елемент кузова та отримав документи на автомобіль; відповідно до протоколу допиту як свідка ОСОБА_9, останній підтвердив продаж ОСОБА_1 елемента кузова.
За письмовими поясненнями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. під час посвідчення оспорюваної довіреності він особисто роз`яснив ОСОБА_1 зміст норм ЦК України щодо поняття довіреності, її форми, строків, передоручення, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Також було встановлено особу ОСОБА_1 та перевірена його дієздатність. Дійсність наміру ОСОБА_1 підтверджується його особистом підписом та текстом довіреності від 12 квітня 2014 року, в якій ОСОБА_1 надаючи ОСОБА_3 повноваження щодо розпорядження автомобілем "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, власноруч зазначив, що вказаний автомобіль належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 .
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_9, укладений 15 травня 2014 року між ним та ОСОБА_8 за довідкою-рахунком BIA № НОМЕР_12 ; стягнути з ОСОБА_1 збитки в розмірі 1 956 500,00 грн та моральну шкоди - 100 000,00 грн (справа № 759/15306/17). Розгляд справи № 759/15306/17 триває.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ТОВ "Прогрес Автотрейд", ОСОБА_5 . Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, ПП "ОСОБА_10" в особі ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним договору купівлі-продажу (справа № 754/11830/19).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, укладений 09 квітня 2014 року за довідкою-рахунком № НОМЕР_13 від 29 серпня 2013 року, виданої ТОВ "Прогрес Автотрейд". Зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС України в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію транспортного засобу "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, від 15 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за довідкою-рахунком НОМЕР_10, виданої ПП " ОСОБА_10". Розподілено судові витрати.
Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року скасовано, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року залишено в силі зі зміною його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_1 не набув права власності на автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", номер кузова НОМЕР_4, оскільки договір купівлі-продажу від 09 квітня 2014 року, який оформлено на підставі довідки-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року є неукладеним правочином, так як волевиявлення позивача щодо правочину не було, істотних умов він не погоджував. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними правочинів, які не укладені, а також похідних позовних вимог.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Щодо оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга статті 202 ЦК України).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила .Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами - частина 3 статті 202 ЦК України.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина п`ята статті 202 ЦК України).
Правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів). Правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.