ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2023 року
м. Київ
справа № 520/5139/2020
касаційне провадження № К/9901/36422/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (головуючий суддя - Зінченко А.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Рєзнікова С.С.; судді - Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.)
у справі № 520/5139/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" (далі - ТОВ "НВП "ГОРН", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2020 року № 00000020513, № 00000030513, № 00000040513.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами, оскільки під час перевірки встановлена відсутність у них відповідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності через недостатню кількість необхідних матеріальних та трудових ресурсів. Крім того, зазначає про нікчемність договорів оренди транспортних засобів, оскільки останні не були посвідчені нотаріально. Також зауважує, що позивачем безпідставно не було включено до складу доходів безнадійну кредиторську заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП "ГОРН". До того ж, платником помилково визначено курсову різницю, розраховану із кредиторської заборгованості перед нерезидентом ООО "ЛОРА" (Російська Федерація).
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
15 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "НВП "ГОРН", за результатами якої складено акт від 06 грудня 2019 року № 1085/20-40-05-03-08/36226069.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником, зокрема:
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме порушення терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 4, 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 18, 20, 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 183 974,00 грн;
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 130,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2020 року:
- № 00000020513, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6 479 967,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 183 974,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 295 993,50 грн;
- № 00000030513, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 74 445,00 грн, з яких податкове зобов`язання 59 556,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 14 889,00 грн;
- № 00000040513, яким товариству за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у загальній сумі 82 740,89 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.