ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/39442/21
адміністративне провадження № К/990/32565/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/39442/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року (головуючий суддя: Кузьмишина О.М., судді: Кобаль М.І., Костюк Л.О.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач ОСОБА_1 ) пред`явив позов до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного межрегіонального Управління Укртрансбезпеки, у якому просив суд:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 7 грудня 2021 року №315973, винесену Північним міжрегіональним управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що транспортний засіб, габаритно-ваговий контроль якого проведено відповідачем дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1, однак під час здійснення відповідного перевезення позивач не виступав автомобільним перевізником, адже транспортний засіб переданий в оренду ТОВ "СТРІТ КОМПАНІ".
2.1. З-поміж вказаного, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що відповідно до товарно-транспортної накладної №82410350 від 23 жовтня 2021 року, автомобільним перевізником виступає ТОВ "СТРІТ КОМПАНІ".
2.2. Також представник позивача указувала на те, що спірне рішення прийнято без повідомлення про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2022 року позов задоволено:
3.1. визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 7 грудня 2021 року №315973, винесену Північним міжрегіональним управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті;
3.2. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі: 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.
4. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки як встановлено судом транспортний засіб, який належить позивачу, у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий у користуванні іншій особі, а відтак позивач не є належною відповідальною особою.
4.1. Одночасно з цим Суд вказав, що доводи позивача щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства знайшли своє підтвердження.
4.2. Цей висновок суд мотивував тим, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування рішення відмовлено повністю.
6. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач в межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником, а відтак не є належною відповідальною особою.
6.1. Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу.
6.2. Колегія суддів апеляційної інстанції також зауважувала, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу з напівпричепом марки MAN Fruehanf, номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
6.3. Крім того судом наголошувалось, що з аналізу матеріалів справи колегією суддів встановлено, що під час проведення перевірки водій не повідомляв інспекторів про наявність договору оренди транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження належним позивачу транспортним засобом.
6.4. Стосовно того, що товарна-транспортна накладна, на підставі якої позивач обґрунтовує свою позицію, є документом, що підтверджує право користування транспортним засобом на момент проведення рейдової перевірки, Суд вказав, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.
6.5. Щодо посилань позивача про те, що слухання справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт проведено без участі останнього, колегія суддів зазначила, що з аналізу наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується повідомленням від 17 листопада 2021 року № 97325/19.1/24-21, яке було надіслано рекомендованим листом зі штрих-кодовим ідентифікатором №0308301251569, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, службовими особами відповідача було правомірно розглянуто справу без участі уповноваженої особи позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
7. Скаржник просить Верховний Суд скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2022 року.
8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
9. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 9 серпня 2019 року у справі №806/1450/16 (щодо визначення статусу автомобільного перевізника у разі передачі транспортного засобу у користування іншій особі), а також у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 (щодо належного повідомлення суб`єктом владних повноважень особи, стосовно якої розглядається справа).
10. Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, допустив грубе порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Стверджує, що під час здійснення відповідного перевезення позивач не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" , оскільки транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користування юридичній особі, а отже, на переконання скаржника, останній не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Скаржник вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
11. Державна служба України з безпеки на транспорті у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову.
Позиція відповідача полягає в тому, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 49 Закону України "Про автомобільний транспорт", є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Тобто, як стверджує відповідач, нормами чинного законодавства визначено, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надати для перевірки не лиш свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
12. Представник позивача - адвокат Білоусов В.В. у відповіді на відзив наполягає на позиції, викладеній у касаційній скарзі.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. 4 жовтня 2021 року інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була проведена перевірка та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу з напівпричепом марки MAN Fruehanf, номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1, за результатами якої було виявлено вантажне перевезення із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні подільного вантажу.
14. В подальшому, з урахуванням наведених обставин, Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №315973 від 7 грудня 2021 року, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано штрафні санкції у розмірі: 8 500,00 грн.
15. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Рух касаційної скарги
16. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права
18. Відповідно до частини десятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі також - Закон № 2344-III) на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; .
19. За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
20. Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
21. За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; .
22. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
23. До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.
Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
24. Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
25. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).
26. За частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; .
27. За текстом частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
28. За пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
29. Згідно з пунктами 3.1-3.5. пункту 3 Правил перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.
30. За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Відповідно до частини першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
33. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
34. Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.
35. У рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності визначення саме власника транспортного засобу автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.