Постанова
Іменем України
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 204/8797/20
провадження № 51-3339 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045680000509, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 26 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Вироком апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_6, 06 грудня 2020 року приблизно о 20:15 год., перебуваючи в магазині "Єва" ТОВ "РУШ", по вул. Титова, 13 у м. Дніпро, в ході словесного конфлікту з продавцем непродовольчих товарів-касиром ОСОБА_7, реалізуючи раптовий умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_7 удар правою ногою у область лівого стегна від якого потерпіла вдарилась правою частиною тулубу об касу, внаслідок чого їй спричинено легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Зазначає, що обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, які зібрані під процесуальним керівництвом неповноважного прокурора. Ця обставина слугувала підставою виправдання в суді першої інстанції. Не зважаючи не те, що постанова про призначення групи прокурорів від 08 грудня 2020 року не підписана службовою особою, яка її прийняла, апеляційний суд узяв до уваги копію цієї постанови, яка знаходилась у наглядовому провадженні.
На думку ОСОБА_6 вирок апеляційного суду ухвалений незаконним складом суду тому, що ухвалою судді ОСОБА_8 апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду було повернуто через пропуск строку на оскарження, однак, всупереч вимог КПК, прокурор не оскаржив це рішення в касаційному порядку, а повторно подав апеляційну скаргу із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. Інший суддя ОСОБА_9 поновив строк та відкрив апеляційне провадження, чим порушено принцип розгляду справи судом, встановленим законом.
Крім того, вважає, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, оскільки умислу на спричинення ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень в праву частину тіла вона не мала, удар нанесла в ліве стегно. Причинний зв`язок між її діями та отриманими потерпілою тілесними ушкодженнями відсутній.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5, у судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги засудженої, заперечувала проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Доводи засудженої ОСОБА_6 про те, що обвинувальний вирок апеляційного суду ґрунтується на недопустимих доказах, зібраних під процесуальним керівництвом неповноважного прокурора, через те, що постанова про визначення групи прокурорів не підписана уповноваженою особою, не заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. ч. 1, 2, 6 вказаної статті). Під час судового розгляду учасники судового провадження мають право заявляти клопотання у відповідності до вимог ст. 350 КПК України.
Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження регламентується статтею 349 КПК України.
Всі учасники судового розгляду зацікавлені у встановленні найбільш доцільного і ефективного порядку дослідження доказів та їх обсягу. Сам же обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження в разі необхідності можуть бути змінені ухвалою суду упродовж судового розгляду за власною ініціативою або клопотанням сторін кримінального провадження.
Ч. 3 ст. 89 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Цьому праву кореспондує відповідний обов`язок іншої сторони довести допустимість такого доказу (ч. 2 ст. 92 КПК України).
Розумно очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Тому, у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.
Із матеріалів провадження убачається, що всі долучені стороною обвинувачення письмові документи та матеріали були досліджені судом першої інстанції. Сторони мали рівні права на збирання та подання до суду документів, інших доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Ні під час досудового слідства, ні в ході судового розгляду сторона захисту не ставила під сумнів повноваження прокурорів у провадженні, жодних клопотань про визнання доказів недопустимими через призму неналежного суб`єкта доказування не заявляла.