ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 686/18209/20
провадження № 51 - 4112 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та засудженого на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2022 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Тула, Російська Федерація, який мешкає
за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за:
- ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
- ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто із ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 300 000 грн, на користь ОСОБА_8 в інтересах малолітніх потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 300 000 грн на кожного.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 10 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 135 КК України скасував.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв`язку із закінченням строку давності та на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження в цій частині закрив.
Виключив з вироку посилання про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за ст. 70 КК України.
Постановив уважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В решті вирок залишив без змін.
За вироком суду з урахуванням змін, внесених ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
Так, 29 грудня 2018 року приблизно о 23:26 ОСОБА_7, керуючи автомобілем "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_1, в темну пору доби, рухаючись зі сторони с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області в напрямку с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, а саме:
- не зупинив керований ним транспортний засіб перед перехрестям проїзної частини автомобільної дороги М-12, щоб надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин головною дорогою;
- здійснив виїзд автомобілем "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_1, на головну дорогу М-12, де здійснив різку зупинку автомобіля;
- створив небезпеку для руху та аварійну ситуацію водію автопоїзда у складі тягача "DAF AS 95 XF", реєстраційний номер НОМЕР_2, та бортового причепа "Kroeger pw 400", реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_11, який, виявивши небезпеку для свого руху - автомобіль "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_1, з метою уникнення з ним зіткнення, застосував екстрене гальмування та інстинктивно змінив напрямок руху праворуч, після чого автопоїзд у складі тягача в стані екстреного гальмування змістився на другорядну дорогу, що проходить до с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області, виїхавши за її межі, де тягач передньою частиною здійснив наїзд на приміщення непрацюючого кафе "Два леви", яке розташоване на 275 км + 680 м автодороги М-12.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автопоїзда ОСОБА_11 та його пасажири ОСОБА_12, ОСОБА_13 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці події.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги з доповненнями до неї захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України, з якими погодився й апеляційний суд, не підтверджуються, на його думку, належними та допустимими доказами, а в судових рішеннях не зазначено, чому одні докази судами взято до уваги, а інші - відкинуто. При цьому захисник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципу змагальності, презумпції невинуватості та надання переваги доказам сторони обвинувачення, яким не була надана належна правова оцінка.
Зокрема, захисник указує на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від його початку і до 19 березня 2019 року неповноважними особами, що тягне за собою недопустимість зібраних у справі доказів. Зазначає про неврахування судовими інстанціями порушень водієм ОСОБА_11 вимог пунктів 1.3, 1.5, дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" Правил дорожнього руху. Також звертає увагу на те, що суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення не зазначив, яким чином порушення ОСОБА_7 пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху призвели до дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків у вигляді смерті потерпілих. Крім того, захисник уважає, що дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з камер спостереження щодо обставин події повністю спростовується висунуте ОСОБА_7 обвинувачення, однак суд першої інстанції взагалі не згадав про них у вироку, натомість обґрунтував свої висновки лише складеними з грубими порушеннями КПК України під час досудового розслідування документами - протоколами слідчих дій та висновками експертів. Вказує на те, що протоколи огляду відеозаписів від 09 та 18 січня 2019 року свідчать про те, що причиною застосування водієм автопотяга ОСОБА_11 гальмування не могла бути різка зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_7, показання якого підтверджуються протоколом слідчого експерименту від 11 березня 2020 року за участю свідка ОСОБА_14 .
Суд апеляційної інстанції в порушення принципу змагальності сторін відхилив надані стороною захисту висновки експертів, відмовив у повторному дослідженні доказів та в порушення принципу безпосередності дослідження доказів надав їм свою оцінку, не усунувши при цьому наявних у матеріалах провадження суперечностей.
Захисник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не надав відповідей на викладені в апеляційній скарзі доводи та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений фактично обґрунтовує доводами, аналогічними до доводів захисника. Крім того, ОСОБА_7 зазначає про порушення його права на захист через неконкретність та суперечливість пред`явленого обвинувачення, оскільки, на його погляд, різка зупинка керованого ним автомобіля за жодних обставин не могла створити небезпеку руху чи аварійну ситуацію водію ОСОБА_11, про що стверджувала сторона обвинувачення. Також указує на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення, посилаючись у своєму рішенні на ч. 4 ст. 122 Кодексу про адміністративні правопорушення та застосовуючи термін "аварійна ситуація", оскільки про порушення цих вимог не зазначалось в обвинувальному акті. Стверджує про те, що суди обох інстанцій не врахували того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, в основу висновків про його винуватість покладені недопустимі докази, речові докази у справі безпосередньо не досліджено, судові рішення не відповідають ст. 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити. ОСОБА_7 також просив у разі скасування судового рішення звільнити його з-під варти.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив залишити оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У касаційних скаргах захисник та засуджений покликаються, в тому числі, на істотне порушення кримінального процесуального закону.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами статей 370, 419 КПКУкраїни в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального прав з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.