Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
місто Київ
справа № 372/390/17
провадження № 61-13163св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, процесуальним правонаступником якого є Київська обласна державна адміністрація,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та заяви
У лютому 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів і витребування земельних ділянок.
Позов мотивовано тим, що під час проведення Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000148 за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України, установлено, що 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 (продавцем) і ОСОБА_5 (покупцем) укладено дев`ять договорів купівлі-продажу земельних ділянок, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у смт Козин Обухівського району Київської області, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., а саме: земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0020, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0022, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0021, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0018, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0017, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0016, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0003, земельної ділянки площею 0,3000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0019, земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0020.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_5 одержав: державний акт серії ЯД № 334342 від 12 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:010.0016; державний акт серії ЯД № 946150 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0003; державний акт серії ЯЕ № 954898 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,3000 га, кадастровий номер 3223155400:06:012:0015, а також державний
акт серії ЯД № 946149 від 02 листопада 2007 року на право власності
на земельну ділянку, загальною площею 3,0000 га, кадастровий
номер 3223155400:06:012:0017 (внаслідок об`єднання земельних ділянок, кадастрові номери: 3223155400:06:011:0016, 3223155400:06:011:0017, 3223155400:06:011:0018, 3223155400:06:011:0021, 3223155400:06:011:0022, 5223155400:06:011:0020).
Земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:010:0016 ОСОБА_5 відчужив ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 26 листопада 2009 року, а земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:012:0010, яка є частиною земельної ділянки, загальною площею 3,0000 га, кадастровий номер 3223155400:06:012:0017, відчужив ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 29 липня 2008 року.
ОСОБА_1 одержав державний акт серії ЯЖ № 678169 від 28 серпня 2008 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:012:0010, а ОСОБА_4 одержав державний акт серії ЯМ № 893712 від 21 вересня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223155400:06:012.0043, та державний акт серії ЯМ № 893713 від 21 вересня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223155400:06:012:0044 (внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:010:0016).
Земельні ділянки, кадастрові номери: 3223155400:06:012:0043, 3223155400:06:012:0044 ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 03 жовтня 2015 року, що посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. та зареєстровані у реєстрі за №№ 1880, 1888.
Під час проведення досудового розслідування установлено порушення вимог земельного і лісового законодавства при укладенні між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23 жовтня 2007 року.
У договорах купівлі-продажу земельних ділянок від 23 жовтня 2007 року зазначено, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №№ 794407, 794409, 794408, 794407, 794405, 794404, 794403, 794406 від 15 квітня 2004 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 794382 від 14 квітня 2004 року, виданих на підставі договорів купівлі-продажу від 22 березня 2004 року №№ 2682, 2706, 2708, 2710, 2711, 2716, 2718, 2720, 2716.
У ході перевірки встановлено, що договори купівлі-продажу у 2004 році ОСОБА_3 не укладав, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, звітами про вчинення нотаріальних дій, даними реєстрів вчинення нотаріальних дій нотаріусом ОСОБА_13 за період з 16 січня 2004 року до 22 квітня 2004 року.
Заявка на друк державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №№ 794407, 194409, 794408, 91407, 794405, 794404, 794403, 794406 від 15 квітня 2004 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 794382 від 14 квітня 2004 року була подана Державним комітетом із земельних ресурсів України лише 02 квітня 2005 року.
Державні акти на право власності на земельні ділянки вказаної серії Головним управлінням Державного комітету із земельних ресурсів України у Київській області були видані Управлінню земельних ресурсів у Миронівському районі згідно з накладною від 22 грудня 2005 року № 141, яке 14 липня 2006 року передало їх Миронівському районному центру Державного земельного кадастру на підставі накладної № 21.
Однак звіти про використання Миронівським районним центром Державного земельного кадастру вказаних бланків державних актів на право власності на земельні ділянки до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили.
Вказані обставини свідчать про те, що спірні земельні ділянки не вибували з державної власності в установлений законом спосіб і рішення органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймалось.
Також прокурор вказував, що спірні земельні ділянки не знаходились у межах смт Козин, а розташовані орієнтовно в трьох кілометрах від меж вказаного населеного пункту, що підтверджується інформацією Козинської селищної ради, схемою формування селищної ради та іншими графічними матеріалами.
Згідно з інформацією ДП "Київське лісове господарство" від 30 листопада 2011 року спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет № 1), розміщені в кварталах 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24 на території Козинської селищної ради, а тому прокурор вважав, що рішення про вилучення та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення мав право приймати лише Кабінет Міністрів України.
Набувши у власність спірні земельні ділянки, відповідачі змінили їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на ведення підсобного селянського господарства, що є порушенням вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Посилаючись на наведене, прокурор просив:
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯД № 946149 від 02 листопада 2007 року, серії ЯД № 946150 від 02 листопада 2007 року, серії ЯЕ № 954898 від 02 листопада 2007 року, видані на ім`я ОСОБА_5, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 678169 від 28 серпня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 ;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування ДП "Київське лісове господарство" з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки, загальною площею 3,3000 га, кадастрові номери: 3223155400:06:012:0017, 3223155400:06:011:0003, 3223155400:06:012:0015, вартістю 18 167,95 грн;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування ДП "Київське лісове господарство" з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:012:0010, вартістю 2 752,72 грн;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування ДП "Київське лісове господарство" з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки, загальною площею 0,5000 га, кадастрові номери: 3223155400:06:012:0043, 3223155400:06:012:0044, вартістю 2 752,72 грн.
У серпні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з заявою про залучення процесуального правонаступника, просив замінити Кабінет Міністрів України на правонаступника Київську обласну державну адміністрацію.
Заява обґрунтована тим, що відповідно до частини восьмої статті 122, частини дев`ятої статті 149 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, повноваження щодо вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб належали до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2021 року, змінено положення ЗК України щодо повноважень органів державної виконавчої влади на розпорядження земельними ділянками.
Так, відповідно до частини восьмої статті 122 ЗК України, в редакції Закону № 1423-ІХ, Кабінет Міністрів України передає у власність або у користування лише земельні ділянки із земель державної власності, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тобто, вилучення земельних ділянок державної власності земель лісового фонду вже не відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
За новою редакцією статті 149 ЗК України такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження землями відповідно до статті 122 цього Кодексу, та лише виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Пунктом 24 "Перехідні положення" ЗК України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України, у редакції Закону
№ 1423-ІХ, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою, восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Отже, на теперішній час Київська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2017 року позовні вимоги заступника прокурора Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки залишено без розгляду.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року, у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" про витребування земельних ділянок відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" задоволено.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року скасовано.
Справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства "Київське лісове господарство" до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок залишено без розгляду.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року замінено відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, замінено позивача Кабінет Міністрів України на його процесуального правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію.
Вирішуючи заяву прокурора про заміну позивача процесуальним правонаступником, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку із внесенням Законом № 1423-IXзмін до ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у спірних правовідносинах перейшли від Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про залучення процесуального правонаступника.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 372/1729/17 з подібними правовідносинами, позовні вимоги заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок задоволено. Зазначена постанова апеляційного суду ухвалена після набрання чинності Законом № 1423-IX, а тому оскаржувані судові рішення, якими залучено процесуального правонаступника Кабінету Міністрів України - Київську обласну державну адміністрацію є незаконними.
Суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не врахував, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах (на території) смт Козин Обухівського району Київської області, а отже, розпорядження ними не належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації.
Суди не надали належної правової оцінки запереченням Кабінету Міністрів України щодо його заміни процесуальним правонаступником.
Матеріали справи не містять доказів, що спірні земельні ділянки мають статус земель лісового фонду. Надані прокурором копії планшетів не завірені належним чином.
Крім того, суди не звернули увагу на те, що внаслідок процесуального правонаступництва заступник керівника Київської обласної прокуратури буде представляти інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації, проте пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України представництво прокурором інтересів держави передбачене лише у виключних випадках, які прямо передбачені законом. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.
Звертаючись до суду із заявою про залучення процесуального правонаступника прокурор не обґрунтував неналежне здійснення Київською обласною державною адміністрацією своїх повноважень, а також неможливість самостійно приймати участь у розгляді справи як позивач.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права: частини п`ятої, восьмої статті 122, частини першої статті 149 ЗК України, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17.